Лазаренко Ю. В. Хірургічне лікування надвиросткових переломів дистального відділу стегнової кістки

Дисертація присвячена актуальному питанню травматології: покращенню результатів лікування хворих з надвиростковими переломами дистального відділу стегнової кістки шляхом розробки біомеханічно обґрунтованого, лікувального алгоритму для диференційованого застосування різних видів остеосинтезу при надвиросткових переломах. Встановлено, що закритий антеградний блокуючий інтрамедулярний остеосинтез є ефективним методом лікування хворих з надвиростковими переломами стегнової кістки. Проведений порівняльний аналіз напружено-деформованого стану стегнової кістки після остеосинтезу перелому інтрамедулярним блокованим стержнем та фіксацією накістковою пластиною на різних рівнях ушкодження стегнової кістки. Отримані результати обгрунтовують застосування антеградного БІОС при остеосинтезі надвиросткових переломів стегнової кістки. За результатами біомеханічного моделювання переломів стегнової кістки визначено, що величина напружень Мізеса на межі контактів "пластина - кістка" в діафізарній зоні найбільш значна при застосуванні накісткової пластини, а саме для моделі із відстанню 6,5 см від перелому до суглобової поверхні - 27,2 МПа, та для моделі з рівнем 8 см від суглобової поверхні - 40,4 МПа. Застосування ж БІОС забезпечує зменшення рівня напруженого стану на межі контактів "стержень - кістка" до 11 МПа та 13 МПа відповідно. В той же час, при застосуванні БІОС та накісткової пластини на рівні перелому до 5 см, рівень напруженого стану на межі "фіксатор - кістка" суттєво не відрізняється, становить 8,8 МПа та 8,0 МПа відповідно. Результати аналізу даних біомеханічного дослідження були покладені в основу диференційованого підходу до застосування динамічного та статичного видів БІОС, накісткового остеосинтезу при надвиросткових переломах стегнової кістки та їх наслідках, який ґрунтується на врахуванні розміру білясуглобового фрагменту стегнової кістки, тяжкості та рівня перелому, наявності системного остеопорозу та супутніх важких ушкоджень. Доведено, що оптимальною для застосування блокованого інтрамедулярного остеосинтезу є відстань від площини перелому до суглобової поверхні колінного суглобу більше 5 см, в інших випадках застосування накісткового остеосинтезу є більш обґрунтованим.