Богацький С. В. Динаміка андрологічної семіотики в оцінці клінічного перебігу первинного гіпогонадизму

Робота присвячена вивченню особливостей соматичного, статевого розвитку та функціонального стану гіпофізарно-гонадної системи осіб чоловічої статі з первинним гіпогонадизмом пубертатного і післяпубертатного періодів статевого розвитку. Проведено обстеження 145 осіб чоловічої статі у віці від 12 до 43 років з первинним гіпогонадизмом. Підлітки пубертатного періоду 30 осіб у віці 12-17 років і 115 чоловіків післяпубертатного періоду у віці 18-43 років. Контрольну групу склали 44 особи чоловічої статі різної вікової категорії без гіпогонадизма в анамнезі. Результати проведених обстежень підтверджують наявність відставання в статевому розвитку (20,6%) хворих з первинним гіпогонадизмом післяпідліткового періоду (18-19 років) на понад 2,5 роки, а у хворих пубертатного періоду на 0,5 років, що супроводжувалося абсолютним і відносним андрогеним дефіцитом, що протікає з порушеннями з боку клітин Лейдіга, що веде до зниження рівня Т і компенсаторного підвищення рівня ЛГ, а підвищення концентрації ФСГ в сироватці крові є результатом поразки сім'явиносних канальців, продовжуючи у підлітковий період пубертатної фази і в усі післяпубертатні фази післяпідліткового, перехідного періодів і періоду зрілої сексуальності статевого розвитку, характеризується прогресуванням змін з боку статевих і гонадотропних гормонів, результатом яких є затримка статевого розвитку та порушення репродуктивної функції. Аналізуючи дані фенотипічного розвитку у хворих з первинним гіпогонадизмом слід зазначити значні відхилення від допустимих норм у показниках оцінки розвитку фенотипу, у хворих всіх фаз пубертатного періоду і в ранній фазі післяпубертатного періоду.Нами доведено, що переважаючим фактором безпліддя є необструктивна форма азооспермії (75%), при якій порушення дозрівання сперматозоїдів визначається на різних стадіях розвитку зародкових клітин від сперматогоній до сперматид і обґрунтовано, що сприятливий прогноз мають чоловіки зі збереженим сперматогенезом, характерним для обструктивної азооспермії (25 %). Розроблено алгоритм диференційованої діагностики та принципової стратегії спостереження хворих з первинним гіпогонадизмом. Так само, нами обгрунтовано доцільність застосування низькомолекулярного ДНК хворим з первинним гіпогонадизмом, азооспермією.