Дисертаційна робота містить новий підхід до розв'язання важливого наукового питання - поліпшення результатів лікування переломів латерального виростка ВГК. В основу дослідження покладено імітаційно-комп'ютерне моделювання та метод скінчених елементів переломів латерального виростка ВГК та різних варіантів остеосинтезу. Аналізували клінічні прояви, анамнестичні дані, рентгенморфометричних параметрів та порівнювали ефективність лікування 32 пацієнтів (основна група), яким проводили остеосинтез кісткових відламків після попереднього врахування напружено-деформованого стану фіксаторів та 36 хворих, у яких остеосинтез виконували без попереднього врахування механічних властивостей використаних фіксаторів. Проведено порівняльний аналіз напружено-деформованого стану латерального виростка ВГК на двух моделях та 5 варіантах остеосинтезу (стальними гвинтами, L- та LCP-пластинами, поліамідними болтами та комбінованого остеосинтезу). Біомеханічно обґрунтоване навантаження при стабільно-функціональному остеосинтезі кісткових відламків при переломах латерального виростка ВГК стальними гвинтами 30% моделі - витримує навантаження 1/3 маси тіла, або зусиллям 250 Н, а при 60% модель забезпечується при навантаженні 1/2 маси тіла, або зусиллям 375 Н. При остеосинтезі LCP-пластиною в умовах 30 % моделі перелому латерального виростка ВГК відповідає критеріям стабільно-функціонального остеосинтезу при навантаженні до 750 Н (повна маса тіла), в умовах 60 % моделі - навантаженню до 572,34 Н (76% маси тіла). При остеосинтезі L-пластиною 30 % перша модель - повністю відповідає умовам стабільно-функціонального остеосинтезу при всіх ступенях навантаження, а 60 % модель - тільки при навантаженні зусиллям, яке дорівнює 527,64 Н (70% маси тіла). Остеосинтез кісткових відламків поліамідними болтами або поліамідним болтом і стальним гвинтом не показаний, оскільки навіть при навантаженні 250 Н (1/3 маси тіла) не забезпечується стабільна фіксація кісткових відламків. Розроблена схема відновного лікування, яка полягає в застосуванні раннього дозованого навантаження та згинання в колінному суглобі, є ефективним методом лікування хворих з переломами латерального виростка ВГК. Завдяки проведеному біомеханічному дослідженню нами розроблений диференційований підхід до вибору остеосинтезу при переломах латерального виростка ВГК, який полягав у застосуванні фіксуючих засобів, що забезпечують оптимальні граничні напруження на кісткових відламках при заданих навантаженнях та в залежності від розміру периферичного відламка. За оцінкою результатів ефективності лікування основної групи хворих (модифікація Калашнікова А. В.,1994), розроблений нами диференційований підхід та схема відновного лікування дали змогу отримати добрі результати після остеосинтезу L-пластиною - у 87,5%, LCP пластиною - у 81,8% та фіксації гвинтами - у 71,4% за 12 міс., що дозволило скоротити тривалість медичної та соціальної реабілітації в середньому на 3-4 тижні порівняно з контрольною групою.
