Об'єкт: Мета дисертаційної роботи - обґрунтування теоретичних положень, визначення методичних підходів і розробка практичних рекомендацій для трансформування промислового підприємства в інноваційно-активне на основі розвитку персоналу. Об’єктом дослідження є процеси трансформування промислового підприємства у інноваційно-активне на основі розвитку персоналу. Автором використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системного і комплексного підходу, діалектики та гносеологічного аналізу; статистичні методи, аналізу і синтезу, методи індукції та дедукції; методи соціологічних опитувань та експертної оцінки – для виявлення чинників, що ускладнюють інноваційну діяльність машинобудівного підприємства; когнітивного моделювання (для побудови логічних зв’язків між інвестуванням у розвиток ресурсних складових інноваційного потенціалу і очікуваними результатами); економіко-математичні методи – для оцінювання ефективності програм розвитку персоналу. Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові концепції, теоретичні розробки провідних сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців з питань управління інноваційною діяльністю підприємств, а також основні положення теорії економічного розвитку, теорії конкурентних переваг, теорії інновацій, теорії людської поведінки, теорії фірми. Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні та вдосконаленні теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій для трансформування промислового підприємства в інноваційно-активне на основі розвитку персоналу за складовими інтелектуального капіталу співвідносно їх значущості у зростанні активності й результативності інноваційної діяльності. Предметом дослідження є теоретико-методичні основи і практичний інструментарій трансформування промислового підприємства у інноваційно-активне на основі розвитку його персоналу. Теоретичне значення полягає у: обґрунтованні науково-методичних засад трансформування промислового підприємства в інноваційно-активне на основі розвитку персоналу за складовими інтелектуального капіталу співвідносно їх значущості для зростання активності й результативності інноваційної діяльності; удосконаленні трактування сутності поняття «інноваційна активність підприємства», в основу якого, на відміну від інших, покладено системно-діяльнісний підхід; удосконаленні аналітичної основи формування програм розвитку персоналу промислового підприємства, у якій, виділено ті ознаки гетерогенності у структурі персоналу, які найбільшою мірою впливають на здатність підприємства бути інноваційно-активним; розробленні науково-методичних підходів до визначення сутності інноваційно-активного підприємства, які, на відміну від інших, опираються на його здатність формувати і ефективно використовувати інтелектуальний капітал; удосконаленні науково-практичних рекомендацій для формування програм розвитку персоналу машинобудівного підприємства на основі побудови й аналізу профілю компетенцій; характеристиці наукових поглядів для визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства, які відрізняються від існуючих тим, що в них поєднано системний, ресурсний і поведінковий підходи теорії управління; обґрунтованні теоретичних основ управління інноваціями, які доповнено принципами формування інноваційно-активного промислового підприємства; удосконаленні науково-методичних підходів до оцінки рівня розвитку інтелектуального капіталу підприємства, які ґрунтуються на використанні експертних методів і методичних підходів теорії нечітких множин; розроблено процедуру такого оцінювання і візуалізації його результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання забезпечуватиме підвищення ефективності управління розвитком персоналу машинобудівних підприємств, що здійснюють активну інноваційну діяльність, а саме – шляхом обґрунтованого вибору форм і методів розвитку компетенцій персоналу співвідносно його базових та інноваційних стратегій та в контексті структурних складових інтелектуального капіталу. Сферою використання авторських рекомендацій є вітчизняні промислові підприємства.
