Об'єкт: малоконтактний багатоплощинний остеосинтез діафізарних переломів кісток гомілки. Мета: теоретично обґрунтувати та оптимізувати методику малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки. Методи: теоретичні, концептуальне моделювання, математичне моделювання (метод кінцевих елементів), рентгенологічний, клінічний, статистичний. Удосконалена концепція малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу за умов переломів кісток гомілки, опрацьована методологія її реалізації. На підставі цієї концепції розроблено нову методику хірургічного лікування переломів кісток гомілки і вдосконалено пристрій для фіксації кісткових відламків. Отримані величини мікрорухомості відламків моделей поперечного, косого, скалкового перелому діафіза великогомілкової кістки після різних видів накісткового остеосинтезу. У разі поперечного перелому удосконалений пристрій для фіксації кісткових відламків допускає більші осьові переміщення фрагментів (0,0026-0,2903 мм) за умов осьового навантаження, ніж повноконтактна накісткова пластина (0,0023-0,2395 мм). Доведено зменшення мікрорухомості відламків після їх попередньої стабілізації в разі косого та скалкового переломів великогомілкової кістки одним і двома репозиційними гвинтами: пристрій для фіксації кісткових відламків - від 0,0019 до 0,0516 мм, повноконтактна накісткова пластика - від 0,0041 до 0,0675 мм. Під дією сили на згинання пристрій для фіксації кісткових відламків також забезпечує їх жорсткішу фіксацію. Одержані нові знання про взаємодію в системі "фіксатор - фрагменти". Доведено, що пристрій для фіксації кісткових відламків забезпечує їх різнонаправлену мікрорухомість. Теоретично обґрунтована й експериментально підтверджена перевага багатоплощинної фіксації над одноплощинною в разі переломів кісток гомілки. Вивчено стан напруження пластини та фрагментів кістки, його залежність від конструкції фіксатора, особливостей перелому, величини навантаження. Дослідження показали, що остеосинтез поперечних переломів за допомогою пристрою для фіксації кісткових відламків забезпечує менше напруження центральної частини кістки (0,44017·107 Па) навіть за умов фіксації фрагмента трьома гвинтами, ніж контактна накісткова пластина (0,62752·107 Па). Напруження пластини, гвинтів, кісткових фрагментів після остеосинтезу скалкових переломів репозиційними гвинтами і пристроєм для фіксації кісткових відламків є меншими (0,11612·109 Па) порівняно із результатами, які одержані в разі використання повноконтактної накісткової пластини (0,13386·109 Па). Це створює оптимальні умови для регенерації кістки. Отримана інформація є важливою для передопераційного планування конструкції фіксатора. Обґрунтована доцільність диференційного застосування пристрою для фіксації кісткових відламків для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу за умов переломів кісток гомілки. У клінічних умовах на прикладах різних переломів кісток гомілки за допомогою удосконаленого пристрою для фіксації кісткових відламків доведено високу ефективність малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу. На підставі запропонованих принципів побудови засобів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу удосконалено оригінальну багатофункціональну конструкцію для остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки. Практичній охороні здоров'я запропонований удосконалений фіксатор, який дає змогу провести стабільний остеосинтез діафізарних переломів кісток гомілки будь-якої складності. Створення стабільної системи "пристрій - кістка" дає можливість уникнути післяопераційної іммобілізації, прискорити початок і оптимізувати перебіг реабілітаційного періоду. Можливість вибору оптимальної конструкції, наявність мікрорухомості відламків та її регуляція дозволяють значною мірою керувати процесом репаративної регенерації, визначати тактику лікування, що сприяє поліпшенню якості життя пацієнтів, скорочує період їх непрацездатності. Уперше виникла можливість зменшити кількість незрощень фрагментів після переломів кісток гомілки. Удосконалений пристрій для фіксації кісткових відламків для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу дає змогу оптимізувати вибір конструкції для конкретного перелому, що забезпечує краще відновлення анатомії і функції ушкодженого сегмента без використання зовнішньої іммобілізації. Результати дослідження впроваджено в клінічну практику Горлівської міської лікарні № 2, КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня", Торезької центральної міської лікарні, Дрогобицької міської лікарні № 1, Червоноградської центральної міської лікарні, Торчинської районної лікарні, Кам'янка-Бузької центральної районної лікарні, Коростенської центральної міської лікарні, Буської центральної районної лікарні. Травматологія та ортопедія.
