Шипелик О. В. Обґрунтування вибору методу хірургічного лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою пієлоуретерального сегменту

Дисертація присвячена обґрунтуванню вибору методу хірургічного лікування хворих на гідронефроз, зумовлений стриктурою ПУС. Проведено аналіз комплексного обстеження та лікування 180 пацієнтів з гідронефрозом І - ІV ступеня, котрим було проведення дослідження згідно розробленого нами протоколу. З них гідронефроз І ступеня виявлено у 19 пацієнтів (10%), ІІ ступеня - у 105 (58%), ІІІ ступеня у 52 пацієнтів (29%) й ІV ступеня у 4 пацієнтів (3%). Згідно запропонованого нами алгоритму до кожної групи було запропоновано відповідну методику лікування. 19 пацієнтів з гідронефрозом І ступеня, були контрольною групою, 157 хворих (97,5%) з гідронефрозом ІІ - ІІІ ступеня, прооперовано шляхом відкритої, лапароскопічної пієлопластики та ендоскопічних методів (ендопієлотомія, балонна дилятація та лазерне розсічення), 4 пацієнтам (2,5%) з гідронефрозом ІV ступеня, виконано нефректомію (3 - лапароскопічну й 1 відкриту).Ефективність ВПП 98,2%, ЛПП - 97,8% й ЕМ - 96,4%. Зі всіх 161 оперативних втручань у 141 (89,8%) відмінний, у 12 (7,6%) задовільний і лише у 4 (2,6%) незадовільний результат. Ефективність 97,4%.На підставі проведеного нами дослідження достовірно доведено, що застосовані, згідно з алгоритмом, ендоскопічні методики хірургічного лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою ПУС, покращують середні показники діуретичної ультрасонографії. Встановлено, що показники біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви ока, є нижчими, а відповідно стан мікроциркуляції після ендопієлотомії, балонної билятації, лазерного розсічення та лапароскопічної пієлопластики, кращий й ризик тромбоутворення менший. Доведено, що якість життя прооперованих пацієнтів суттєво відрізняється на користь ЛПП та ЕМ.