Мальцева М. С. Прогностичне значення тривалості інтервалу QTc у медикаментозному менеджменті пацієнтів після імплантації електрокардіостимуляторів і кардіоресинхронізуючих пристроїв.

Вивчене прогностичне значення тривалості інтервалу QTc в контролі, програмуванні та медикаментозному менеджменті пацієнтів з електрокардіостимуляторами і кардіоресинхронізуючими пристроями. Встановлено, що стимуляция може як подовжувати, переважно для одно- і двокамерних електрокардіостимуляторів, так і скорочувати, переважно для кардіресинхронізуючих пристроїв, тривалість інтервалу QTc. Виявлено, що подовження тривалості інтервалу QTc з імплантацією електрокардіостимуляторів і кардіоресинхронізуючих пристроїв на різних етапах асоціюється з більшою частотою та більш важкими формами кардіоваскулярних захворювань та сидромів, гіршою динамікою функціональних показників кровообігу та параметрів стимуляції. Показано, що електрокардіостимуляція і кардіоресинхронізуюча терапія не скасовують, але модифікують частоти призначення та дози ряда медикаментозних препаратів з урахуванням, в числі інших факторів, тривалості інтервалу QTc. Доведено, що прогностично значущими критеріями ефективності контролю та медикаментозного менеджменту пацієнтів після імплантації ЕКС з фізіологічною тривалістю інтервалу QTc є ФК ХСН, дози антикоагулянтів і антиагрегантів, блокаторів бета-адренорецепторів, з подовженою тривалістю інтервалу QTc - ступені АГ, частки ТП / ФП і ШТ, ФК ХСН, тривалість інтервалу QTc, КДО, дози антикоагулянтів і антиагрегантів, аміодарону, блокаторів бета-адренорецепторів, статинів.