Шаніна І. В. Тривалість QRS комплексу та ефективність медикаментозної терапії пацієнтів з імплантованими електрокардіостимуляторами.

- основу роботи покладені дані обстеження і клінічного спостереження за 129 пацієнтами (61 - жінок, 68 - чоловіків) у віці 69 ±7 років з імплантованими ЕКС. Вивчали вік і стать пацієнтів, наявність захворювань і клінічних синдромів, частоту призначення та дози різних груп кардіологічних препаратів, показники кровообігу і параметри ЕКС до імплантації ЕКС, в ранній післяопераційний період, через 6 місяців та рік. Пацієнти отримували за показаннями різні групи кардіологічних препаратів. Відповідно до рекомендацій Haghjoo M. et al пацієнти були віднесені до 3 класами тривалості QRS комплексу: 1 - до 120 мс (нормальний), 2 - 120 - 149 мс (подовжений) і 150 і більше мс (істотно подовжений). Пацієнти з імплантованими ЕКС і КРТ вимагають медикаментозного супроводу, що визначається, крім клінічних особливостей і етапу електрокардіостимуляції, класом тривалості QRS комплексу. На річному етапі електрокардіостимуляції і кардіоресинхронізуючої терапії результатом оптимізування фармакотерапії стало досягнення частот призначення основних кардіологічних препаратів таких значень: інгібітори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи 90% і 100%, антиаритмічні - 85% і 87%, антиагрегантні і антикоагулянтні препарати - 69% і 83% , статини - 54% і 48% і діуретики - 29% і 59%. Висока частота призначення бета-блокаторів, відповідно, 75% і 83%, обумовлена необхідністю профілактики розвитку можливих ЕКС-індукованих аритмій. Зі збільшенням класу тривалості QRS комплексу частота призначення більшості лікарських препаратів, що були використані в фармакотерапії пацієнтів з імплантованими електрокардіостимуляторами зростає. Великі зміни зазнає дозування іАПФ, бета-блокаторів і діуретиків, і менші - аміодарону, антикоагулянтів і статинів при неізменяющеся - АРА II і АСК.