Баккар Т. . Діафізарні переломи кісток передпліччя та їх лікування

Об'єкт: діафізарні переломи кісток передпліччя і процес відновлення функції верхньої кінцівки після оперативного втручання. Мета: покращити результати лікування хворих з діафізарними переломами кісток передпліччя шляхом розробки пристрою на стрижневій основі і технології керованої зовнішньої фіксації. Методи: клінічні, рентгенологічні, біомеханічні (гоніометрія), експериментально-теоретичні (математичне моделювання методом кінцевих елементів), статистичні, порівняльний аналіз клінічного матеріалу. Уперше за допомогою експериментальних досліджень на основі математичного моделювання методом кінцевих елементів проведене порівняльне оцінювання жорсткості фіксації відламків кісток передпліччя в разі черезкісткового і накісткового остеосинтезу. Уперше розроблена оригінальна компоновка монолатерального стрижневого апарата для остеосинтезу переломів кісток передпліччя, що дає змогу управляти відламками в трьох площинах (патент України № 87293). Уперше розроблено універсальний портативний цифровий кутомір-ротатометр, який дає змогу визначати обсяг рухів у суміжних сегменту суглобах ушкодженої верхньої кінцівки, у тому числі ротаційні, для оцінювання ранніх і віддалених результатів хірургічного лікування (патент України № 96850). Застосування розробленої методики керованої зовнішньої фіксації дає змогу підвищити якість репозиції і фіксації переломів кісток передпліччя, знизити в 4,17 раза кількість інтра- і післяопераційних ускладнень, скоротити у 2,75 раза середні терміни перебування в стаціонарі, а також відновити функцію верхньої кінцівки в ранньому післяопераційному періоді завдяки можливості поєднання процесів консолідації переломів з реабілітацією пацієнтів. Розроблений оригінальний пристрій для роздільної зовнішньої фіксації кісток передпліччя на стрижневій основі забезпечує стабільну фіксацію відламків на весь період зрощення, зберігаючи передусім ротаційну функцію передпліччя, що дає можливість поліпшити найближчі і віддалені результати лікування цієї категорії хворих. Універсальність розробленого портативного кутоміра-ротатометра, простота застосування і точність вимірювань рухів у суглобах верхньої кінцівки дозволяють рекомендувати його для використання лікарями в умовах поліклінічного прийому, лабораторій біомеханіки та роботи МСЕК. Результати роботи впроваджено в клінічну практику травматологічних відділень Міських клінічних лікарень №1 та №11, обласної клінічної лікарні, обласного медичного центру і дорожньої лікарні м. Одеси, травматологічного відділення міської лікарні №4 м. Маріуполя, ДУ "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка НАМН України" та в науково-педагогічний процес кафедри травматології та ортопедії Одеського національного медичного університету МОЗ України. Травматологія та ортопедія.