Ракочі В. О. Еволюція інструментальносго соло як відображення розвитку симфонічного оркестру кінця XVIII – початку ХХ століть

Дисертацію присвячено еволюції інструментального соло в контексті розвитку симфонічного оркестру: розглянуто процес формування соло, здійснено систематизацію, уточнено термінологію. Соло у дисертації досліджується у теоретико-методологічному та історико-хронологічному аспектах у першому розділі, в аналітичному – у другому. На прикладі творів західноєвропейських та українських композиторів ХІХ століття (Л. Бетховен, Г. Берліоз, Й. Брамс, К. Дебюссі, Г. Малер, М. Калачевський, Ф. Якименко та ін.) доводиться взаємозалежність еволюції соло і розвитку оркестру. Неоднакова роль соло зумовила виділення в історії оркестру двох фаз. Другу фазу, впродовж якої трансформація соло особливо значна, поділено на оркестрові концепції. Кожна із них – це чергова сходинка еволюції соло.