Світлик Ю. О. Вплив епідуральної анестезії на функціональний стан міокарда у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

З'ясовано особливості перебігу епідуральної анестезії (ЕА) в пацієнтів з ІХС, що оперуються з приводу пахових гриж. Виявлено, що хірургічне втручання із застосуванням ЕА значно впливає на стан вегетативних процесів, зміщуючи вегетативний баланс організму в бік симпатикотонії, що підвищує ризик появи аритмій, які можуть загрожувати життю пацієнта. Достовірно потужніші вегетативні зміни в пацієнтів з ІХС. Оптимальним у цих осіб, згідно динаміки показників варіабельності ритму серця, є застосування ропівакаїну. На тлі цього місцевого анестетика найменший ризик виникнення брадикардій та значних коливань ЧСС. Місцеві анестетики володіють проаритмогенними ефектами: ропівакаїн та бупівакаїн схильні підвищувати ектопічну активність серця, а лідокаїн і бупівакаїн негативно впливають на процеси провідності. Достовірно зростають в периопераційний період коригований інтервал QT та його дисперсія, які є маркерами шлуночкового аритмогенезу. Середні значення цих показників у пацієнтів з ІХС вірогідно перевищують відповідні в осіб без ІХС. ЕА погіршує функціональний стан міокарда на рівні субклінічних змін (здовження часу ізоволюметричного скорочення і розслаблення міокарда, зниження поздовжньої скоротливості правого шлуночка). Більш виражені ці зміни в осіб з ІХС, зокрема при застосуванні бупівакаїну. Позитивно впливає на перебіг ЕА метаболічна терапія.