Столярчук О. В. Корекція оксидативного стресу у хворих на гострий панкреатит (клініко-експериментальне дослідження).

Об’єкт – гострий панкреатит (ГП); мета – встановити та патогенетично обґрунтувати ефективність корекції оксидативного стресу у хворих на гострий панкреатит; методи – експериментальний, клінічний, лабораторний, інструментальний, статистич-ний; результати – вперше доведена доцільність введення мексидолу, аскорбінової кислоти з метою зниження важкості гістологічного ушкодження підшлункової залози (ПЗ), зменшення оксидативного стресу у тканині ПЗ, мінімізації пригнічення активності глутатіонзалежних ензимів в ході розвитку патологічного процесу; вперше встановлено, що завдяки антигіпоксантному ефекту цих препаратів реалізуються необхідні умови для оптимізації репаративних процесів у ПЗ; вперше уточнені закономірності змін перекисних процесів та антиоксидантної системи захисту (АОС) на ранніх стадіях розвитку захворювання у співставленні з тяжкістю синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ) та морфологічними змінами в ПЗ у хворих на ГП; вперше обґрунтовано диференційований підхід до вибору антиоксиданту в залежності від форми ГП в комплексній терапії ранньої фази захворювання; доведено, що при набряковій формі ГП застосування аскорбінової кислоти у поєднанні зі стандартизованим лікуванням не поступається за ефектом мексидолу, а при некротичному панкреатиті перевагами застосування мексидолу є зменшення проявів ССЗВ та менш виражена депресія функціонального стану глутатіонзалежної АОС; ; галузь – медицина.