Фарина Н. Г. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури в художній прозі Івана Франка.

З’ясовано структурно-семантичну специфіку складнопідрядних речень із підрядними означальними та з’ясувальними, які функціонують у прозі Івана Франка. Проаналізовано динаміку якісних та кількісних змін в реєстрі сполучних засобів, способи підпорядкування кількох предикативних частин у складі однієї одиниці, позиції щодо головної та ускладнення залежних частин. Доведено, що письменник ретельно працював над текстами своїх творів у перевиданнях, про свідчать численні виправлення в залежних частинах атрибутивної та об’єктної семантики, виявлені в тексті повісті „Захар Беркут”. Простежено явища синхронного накладання семантико-синтаксичних відношень (синкретизм), які найчастіше були наслідком транспозиційного функціонування засобів зв’язку або семантики опорних слів.