Загоруйко Р. Р. Малоінвазивне лікування запальних процесів верхніх сечовивідних шляхів.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування обтураційних пієлонефритів із деструкцією та без неї паренхіми шляхом вдосконалення методів їхнього малоінвазивного лікування. У дисертаційній роботі представлено результати лікування 264 хворих із запальними процесами ВСВШ, обтураційними пієлонефритами із деструкцією та без неї паренхіми нирок та інфікованими кістами нирок. Із 264 хворих було сформовано такі групи: І група порівняння - 49 пацієнтів із інфільтративними запальними процесами нирок без порушення пасажу сечі; ІІ група порівняння - 109 пацієнтів із гострими гнійними обтураційними пієлонефритами на ґрунті СКХ без деструкції паренхіми нирок; 106 хворих утворили основну групу з деструкцією паренхіми нирок і гнійними обтураційними пієлонефритами, з них 21 пацієнт із нагноєними кістами нирок без порушення пасажу сечі, 85 пацієнтів із гнійними обтураційними пієлонефритами, 48 осіб із конкрементами сечоводів та 37 - з конкрементами нирок. Проведено загальноклінічні, лабораторні, рентгенологічні (оглядова та екскреторна урографія, ретро- та антеградна пієлографія, комп'ютерна томографія). Для оцінки імунної відповіді та наявності ендогенної інтоксикації вираховували лейкоцитарний індекс інтоксикації. За результатом дослідження уточнено наукові дані про патогенез запальних захворювань ВСВШ. Установлено, що достовірними чинниками, які сприяють розвитку запальних захворювань нирок при відсутності СКХ, є цукровий діабет (44, 9%) та екстраренальні гнійні вогнища (фурункульоз) (36,7%), але в кожному п'ятому випадку їхня етіологія залишається невизначеною. Досліджено мікробіоценоз сечі, виявлено домінування умовно-патогенних кишкових та госпітальних бактеріальних штамів: E.coli - 42%, Klebsiella pneumonia - 18,4%, Enterococcus - 16,3%, Staphylococcus - 8,2%, P.aeruginosa - 8,2%, Proteus - 6,1%.