Білик Г. А. Клінічне значення показників ризику ремоделювання дихальних шляхів при бронхіальній астмі у школярів

Об’єкт - бронхіальна астма у дітей шкільного віку із різним ступенем ризику ремоделювання дихальних шляхів у періодах загострення та клініко-лабораторної ремісії; мета - підвищення ефективності лікування бронхіальної астми у дітей шляхом вивчення клінічного значення показників ризику ремоделювання дихальних шляхів та динамічної оцінки їх впливу на досягнення контролю над захворюванням; методи – клінічні, загальні лабораторні дослідження, біохімічні, імунологічні, цитологічні, гістохімічні, інструментальні, алергологічні, математичні ; результати – встановлено, що для дітей з високим ризиком ремоделювання характерним є частіше народження з масою тіла менше 2500 г, успадкування атопічних захворювань за родоводом обох батьків, наявність медикаментозної алергії, ситуації, коли джерелом тривалої експозиції тютюнового диму виступає мати, поліморфізм генів GSTM1 чи GSTT1 і відсутність мутації гену eNOS; у них частіше визначались еозинофілія крові більше 10%, вміст загального IgE крові більше 750 МО/мл, вища протеолітична і фібринолітична активність конденсату видихуваного повітря та зростання вмісту у конденсаті метаболітів оксиду азоту; за високого рівня вмісту у супернатанті мокротиння VEGF та / або ММР-9 у дітей, у процесі багаторічного моніторування частіше формується тяжка форма бронхіальної астми та підвищена чутливість бронхів до інгаляцій гістаміну при зниженні їх лабільності; встановлено, що у дітей із високим вмістом у мокротинні вивчених біомаркерів ремоделювання, відмічене зниження вмісту катіонних протеїнів в еозинофілах мокротиння та підвищення в них активності мієлопероксидази; встановлено, що підвищення протеолітичної активності конденсату видихуваного повітря асоціює з високим ризиком ремоделювання бронхів; показано, що наявність у хворих на бронхіальну астму високого чи середнього ризику ремоделювання суттєво зменшує ефективність регламентованого контролюючого лікування