Кулева О. В. Транспозиція м'язів при ушкодженні ахілового сухожилка

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0417U004024

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.21 - Травматологія та ортопедія

26-09-2017

Спеціалізована вчена рада

Д.26.606.01

Анотація

Актуальність теми. Ушкодження Ахіллового сухожилка (АС) - актуальна проблема сучасної травматології та ортопедії, яка зустрічається в основному у пацієнтів працездатного віку від 30 до 45 років. Частота цієї патології становить близько 18 випадків на 100 тисяч населення в рік (Costa M. L. та ін., 2006). При цьому в останні роки по всій видимості є тенденція підвищення частоти розривів АС в популяції, що обумовлено зростанням кількості людей, що займаються спортом час від часу при малорухливому способі життя в цілому (Lantto I. та ін., 2015). Мета дослідження. Обґрунтувати застосування м'язово-сухожильних транспозицій у пацієнтів із ушкодженням Ахіллового сухожилка на основі удосконалення клініко-інструментальної діагностики та анатомічного обґрунтування транспозиції. Об'єкт дослідження: Ахілловий сухожилок в нормі та при розриві. Предмет дослідження: ультразвукові та біохімічні зміни в триголовому м'язі литки при розриві Ахіллового сухожилка, транспозиція м'язів при хірургічному лікуванні ушкоджень Ахіллового сухожилка. Наукова новизна. Вперше досліджено амплітуду переміщення Ахіллового сухожилка при виконанні тесту Томпсона із розігнутою та зігнутою гомілкою і показано достовірне ( р < 0,01) збільшення екскурсії при виконанні тесту Томпсона із зігнутою гомілкою, яке залежить від приросту товщини m.soleus. Вперше досліджено динаміку вмісту колагену в тканинах триголового м'яза литки при підшкірному розриві Ахіллового сухожилка, а саме в проксимальній ділянці самого сухожилка та дистальній ділянці камбалоподібного м'яза, що топографічно презентують зону м'язово-сухожильного переходу; показано низький вміст колагену (< 4х) в сухожильній тканині відносно норми та подальше достовірне його зниження (R2 = - 0,44, р < 0,01) в динаміці спостереження протягом 160 діб після розриву. Вперше досліджена ехощільність камбалоподібного м'яза при ушкодженні Ахіллового сухожилка та встановлено, що підвищення ехощільності у свіжих випадках не пов'язане із збільшенням вмісту колагену, який не відрізняється суттєво від норми ( р > 0,05). Вперше анатомічно обґрунтовано вибір м'язів-донорів для транспозиції при відновних операціях на Ахілловому сухожилку, визначена можливість надійного перекриття потенційними м'язами-донорами більшої частини Ахіллового сухожилка і доведена перевага малогомілкових м'язів.

Файли

Схожі дисертації