Григорук Н. В. Власні назви спортивних команд: структура, походження, функціонування в українській мові

У дисертації комплексно проаналізовано командоніми - власні назви команд, які беруть участь у змаганнях з ігрових видів спорту. Обґрунтовано концептуальні засади вивчення власних назв спортивних команд. З'ясовано функціональні ознаки командонімів, а також їх продуктивність і поширеність; описано їхні структурні, дериваційні та мотиваційні особливості. Усього досліджено 22 843 командоніми: 15 509 (67,89 %) простих, 5641 (24,7 %) складний і 1 693 (7,41 %) складені назви. Констатовано, що переважає семантичне словотворення над морфологічним. Серед різновидів лексико-семантичного словотвору домінує власне семантизація; а морфологічний спосіб творення в основному репрезентовано словоскладанням. Перевагу відонімних похідних над відапелятивними та відонімно-відапелятивними конструкціями кваліфіковано як специфічну ознаку командонімів. Серед твірних лексем відонімних дериватів засвідчено насамперед ойконіми, назви виробничо-комерційних об'єктів і ДСТ, а із-поміж відапелятивних - найменування об'єктів неживої природи, професій, числівники тощо. Установлено, що основними мотиваційними типами українських командонімів є асоціативний, зокрема асоціативно-виробничий, асоціативно-навчальний, асоціативно-відомчий, асоціативно-професійний й асоціативно-командний, а також локативний, символічний і комбінований.