Олійник Ю. В. Фіброзна дисплазія довгих кісток нижніх кінцівок (діагностика, лікування та профілактика ускладнень)

Дисертаційна робота присвячена проблемі діагностики та хірургічного лікування пацієнтів з фіброзною дисплазією довгих кісток нижніх кінцівок. За результами клініко-рентгенологічних досліджень з'ясовано, що основними клінічними проявами захворювання були патологічні переломи, деформації кісток та больовий синдром. Визначено, що найбільша кількість патологічних переломів стосувалася стегнової кістки (72,3%) і саме проксимального її відділу (76,7%). До факторів ризику виникнення переломів даної локалізації належали тип ураження фіброзною дисплазією (тотальне ураження проксимального відділу стегнової кістки - 1 тип чи ураження шийки з міжвертлюговою ділянкою - 3 тип) та вік дитини 9-14 років (пре- та пубертатний вік). Доведено, що при невчасній діагностиці та неадекватному лікуванні фіброзна дисплазія проксимального відділу стегнової кістки в умовах продовження вісьового навантаження кінцівки може ускладнитися варусною деформацією за типом "палиці пастуха", яка потребує обов'язкової хірургічної корекції. На підставі розробленої біомеханічної математичної моделі моноосальної форми фіброзної дисплазії проксимального відділу стегнової кістки визначено "критичні" зони навантажень та деформацій, які були локалізовані на верхній та на нижній частині шийки. Отримані дані вказали на необхідність проведення превентивних (профілактичних) оперативних втручань з армування даної ділянки кістки з метою попередження виникнення патологічних переломів. З позицій біомеханічних досліджень з математичного моделювання та визначення показників напружено-деформованого стану створених моделей за показниками напружень та деформацій доведено об'єктивну перевагу стегнового блокуючого стержня та пластини LCP для проксимального відділу стегнової кістки над кутовою пластиною. Проведені експериментальні дослідження з тестовим вісьовим навантаженням з руйнацією моделей з металофіксаторами підтвердили міцність цих металоконструкцій та їх можливість утримувати максимальні навантаження при достатньо стабільній фіксації. Спираючись на отримані дані біомеханічних досліджень об'єктивно підтверджено необхідність проведення превентивного остеосинтезу проксимального відділу стегнової кістки у хворих на фіброзну дисплазію. Доведено ефективність застосованих сучасних інтрамедулярних металоконструкцій, в тому числі що "ростуть" у хворих на фіброзну дисплазію довгих кісток нижніх кінцівок, що дозволило попередити ускладнення (переломи та деформації) та зменшити строки відновного післяопераційного періоду. Розроблено алгоритм диференційованого підходу до вибору методу хірургічного лікування фіброзної дисплазії довгих кісток нижніх кінцівок при патологічних переломах та деформаціях (реконструктивно - відновні оперативні втручання) в залежності від форми захворювання та віку пацієнта із застосуванням сучасних накісткових та інтрамедулярних конструкцій, що сприятиме підвищенню ефективності лікування.