Долженко М. О. Особливості больового синдрому при політравмі у геронтологічних хворих.

Досліджено розвиток та перебіг больового синдрому та результати застосування різних схем знеболення у післяопераційному періоді у 94 геронтологічних хворих із скелетною політравмою. На основі вивчення об'єктивних показників стрес-реалізуючої системи (глікемія та рівень кортизолу у сироватці крові) та суб'єктивних методів оцінки інтенсивності болю (візуальна аналогова шкала болю) доведено, що застосування і морфіну гідрохлориду, і налбуфіну гідрохлориду й комбінації центральних та периферичних інгібіторів циклооксигенази (ЦОГ) парацетамолу та мелоксикаму має однакову аналгетичну ефективність у післяопераційному періоді. Базуючись на результатах спостереження побічних ефектів застосованих схем знеболення (показників функції зовнішнього дихання - pCO2 та частоти дихань, частоти розвитку нудоти, сонливості та шкіряного свербежу) показано, що застосування морфіну гідрохлориду для післяопераційного знеболення є найбільш небезпечним. Шляхом визначення концентрації медіаторів системної запальної відповіді (СЗВ) інтерлейкіни 6 та 8, ендотеліну 1, показників системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) розчинного фібрин-мономерного комплексу та антитромбіну ІІІ доведено, що знеболення комбінацією інгібіторів ЦОГ є найбільш патогенетично обгрунтованим, так як купірує больовий синдром завдяки зниженню вмісту медіаторів СЗВ, які є одним з етіологічних факторів болю, позитивно впливає на стан системи РАСК та не викликає побічних ефектів, характерних для опіатів