Ситар І. В. Розвиток теорії та технологій наукового управління загальнооосвітніми навчальними закладами в Україні (1991–2016 роки)

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0418U001881

Здобувач

Спеціальність

  • 13.00.06 - Теорія і методика управління освітою

21-06-2018

Спеціалізована вчена рада

Д 26.455.03

Державний вищий навчальний заклад "Університет менеджменту освіти " НАПН України

Анотація

Дисертаційне дослідження спрямоване на висвітлення формування та становлення провідних напрямів теорії та технологій управління загальноосвітніми навчальними закладами як структурних складових методології вітчизняної наукової школи управління, яка започаткована у другій половині ХХ століття та інтенсивно розвивається з перших років державної незалежності України до наших часів. На основі системного аналізу репрезентованої кількості (близько 90 %) дисертаційних робіт на інших першоджерел встановлено, що провідними напрямами наукових досліджень у 1950–1980-ті роки було наукове обґрунтування кращого досвіду керівництва ЗНЗ, переважно у формах контролю та організації діяльності педагогічних і учнівських колективів. Виключення становили наукові праці В. Сухомлинського, у яких поруч із практичною спрямованістю значна увага приділялася гуманістичним і демократичним аспектам управлінської діяльності у школі. В останній чверті ХХ століття (1970–1980-ті роки) почали закладатися теоретичні основи вітчизняної наукової школи управління загальноосвітніми навчальними закладами, яка базувалася на теоретичному підґрунті всесвітньо відомих класичних праць П. Друкера, Г. Емерсона, Ф. Тейлора, А. Файоля, Г. Форда та інших, а також науковців радянських часів В. Афанасьєва, Д. Гвішіані, Г. Попова тощо. Незважаючи на панування у ті часи адміністративно-командної системи керівництва державою, з’явилися перші паростки та спроби наукових досліджень окремих аспектів управління школою (Є. Березняк, Б. Кобзар та ін.), наукової організації праці (М. Черпінський), психології керівництва школою (Р. Шакуров), управління дидактичними процесами (В. Бондар), але провідними напрямами наукових досліджень залишалися проблеми загального адміністративно-педагогічного керівництва школою та деяких функціональних напрямів її діяльності. У першому десятилітті державної незалежності України значно активізуються наукові дослідження різних напрямів діяльності ЗНЗ на засадах системного підходу, посиленням уваги до конкретних шляхів демократизації управління педагогічними колективами та іншими структурними підрозділами школи, появою нових типів шкіл, їх профільної різноманітності, прагненням до конкурентоспроможності у сфері надання освітніх послуг, що зумовило необхідність спрямування наукових досліджень від спроб теоретичного обґрунтування накопиченого практичного досвіду керівництва ЗНЗ до поглибленого аналізу засобів управлінської діяльності на основі застосування методології синергетичного, компетентнісного, кібернетичного, інформаційного, адаптивного та інших сучасних підходів, їх теоретичних положень та аспектів. Розвиток вітчизняної наукової школи управління загальноосвітніми навчальними закладами у перші десятиліття ХХІ століття характеризується подальшим розвитком і поглибленням досліджень вищезгаданих проблем управління школою, а також посиленням уваги до виявлення проблем моніторингу якості й ефективності управлінської діяльності, методів практичного і поточного моделювання діяльності школи; управління інноваційними процесами; технологіями інформаційного забезпечення керівництва школою з використанням ІКТ; підвищення управлінської компетентності тощо. За період з 2000–2010 рр. за розв’язання проблем наукового управління, вітчизняним вченим присвоєно 6 наукових ступенів доктора педагогічних наук і понад 150 наукових ступенів кандидатів педагогічних наук, що свідчить про значне зростання теоретичних і практичних надбань вітчизняної наукової школи управління. У другому десятилітті ХХІ століття продовжується інтенсивний розвиток української наукової школи управління, у якій особливе місце посідають праці таких науковців О. Адаменко, В. Бондаря, Л. Даниленко, Г. Дмитренка, Л. Ващенко, Г. Єльникової, Л. Калініної, Л. Карамушки, М. Кириченка, Н. Клокар, В. Маслова, В. Олійника, І. Прокопенка, А. Прокопенка, З. Рябової, Т. Сорочан, Г. Тимошко, Є. Хрикова та ін. Простежується закономірна тенденція щодо формування регіональних шкіл наукового управління: Київської, Харківської, Луганської та інших, що є свідченням значного творчого потенціалу українських вчених. Разом з тим у дослідженні наголошується про необхідність звернути особливу увагу на поглиблення теоретичних, технологічних та філософських аспектів у дослідженнях методології, психології, фінансово-економічної діяльності, історіографії та зарубіжного досвіду управління загальноосвітніми навчальними закладами. Результати дослідження можуть бути використані науковцями, аспірантами, докторантами, магістрами та студентами ВНЗ, які займаються вивченням проблем управління загальноосвітніми навчальними закладами, а також викладачами та методичними працівниками системи післядипломної педагогічної освіти.

Файли

Схожі дисертації