Самойленко О. В. Квазікомпозити у словотвірній системі російської мови: типологія, формальна структура, ономасіологійні розряди.

Об’єкт – особливості та закономірності функціонування в мовній системі квазікомпозитів (складних лексем, що утворені не на основі синтаксичних конструкцій, а внаслідок імітації словотвірних зразків, які вже активно функціонують у мові). Мета – системно описати квазікомпозити російської мови, що мають джерелом інше слово, а не одиницю словотвірного рівня мови (речення або словосполучення), визначивши їхні типологійні особливості, а також формальні та ономасіологійні моделі. Методи – дистрибутивний аналіз, аналіз словникових дефініцій, ономасіологійний аналіз, трансформаційний та компонентний аналіз, метод формалізації, описовий. Визначено обсяг терміна «квазікомпозит» та розроблено спеціальну методику для визначення та аналізу таких невласне складних одиниць. У роботі представлено типологію квазікомпозитів, серед яких виділено афіксоїдальні, пов’язані із процесами запозичення, гендіадісні, або римовані, та побудовані на основі суміжності явищ. Докладно проаналізовано афіксоїди та розроблено основні типологійні принципи опису цих одиниць синкретичного статусу. Доведено, що квазікомпозити можуть бути класифіковані за тими самими принципами, що і власне складні слова, а також представлено ґрунтовний аналіз формальних моделей творення квазікомпозитів. Описано механізми творення оказіональних квазікомпозитів, уживаних в засобах масової інформації, та тих, що стають ознакою авторського ідіостилю. Означено параметри ономасіологійної класифікації квазікомпозитів, здійснену на основі визначення ономасіологійного базису та ономасіологійної ознаки, описано ономасіологійні моделі квазіскладного слова. Сфера – навчальний процес.