Малий Д. М. Специфіка композиторського мислення в музиці останньої третини ХХ – початку ХХІ століть

Дисертацію присвячено виявленню специфіки композиторського мислення в музиці останньої третини ХХ – початку ХХI ст. Музичне мислення вивчається як обʼєкт семіотики; розглянуто його сутність і функції в дискурсі філософії та музикознавства. Композиторське мислення митців обґрунтовується у звʼязку з чинниками його формування (свідомість, світогляд, комунікація, соціум тощо). Запропоновано класифікувати композиторське мислення на три типи: філософський, науковий, релігійний. У творчій практиці, як правило, вони взаємодіють один з одним, утворюючи творчий синтез. Техніки композиторського письма ХХ – ХХІ ст. (серіалізм, сонорика, алеаторика) та жанрово-виконавський критерій типології представлено у взаємодії світогляду митця та композиторського стилю. Типологію апробовано на прикладі аналізу композицій Г. Уствольської (Соната № 6 для фортепіано, Симфонія № 4), Г. Лахенмана («Guero» для фортепіано) і В. Мужчиля (хоровий перформанс «Perpetuum mobile»). Результати дослідження складають теорію композиторського мислення як самостійний розділ теорії музики.