Об’єкт – епістолярний дискурс М. Куліша; мета – з’ясувати типологійно-прагматичні характеристики дискурсивів та виявити їхню роль в організації й авторизації дискурсу епістолярію М. Куліша; методи – індуктивний метод для лінгвістичних узагальнень, висновкування про комунікативно-прагматичні особливості епістолярного дискурсу М. Куліша на основі аналізу дискурсивів у його епістолярії; загальнонаукові методи аналізу і синтезу, тобто розділення цілого на частини і опис кожної з частин, а потім – поєднання цих частин у цілісну систему. Методи використано з метою виокремити корпус дискурсивів в епістолярії М. Куліша, диференціювати їхнє значення, а потім об’єднати їх у цілісну класифікацію; індуктивно-дедуктивний метод – для того, щоб шляхом аналізу відомих інтерпретацій лінгвістичних понять дискурс, епістолярний дискурс, мовна особистість, дискурсив, структурна рамка листа та ін. уточнити їхні дефініції, їхнє розуміння з комунікативно-прагматичного погляду, а також на базі відомих класифікацій дискурсивних одиниць сформулювати власну класифікацію цих елементів епістолярного дискурсу; метод моделювання, завдяки якому після уточнення макроструктури моделі епістолярної комунікації її було співвіднесено з епістолярієм М. Куліша; описовий метод із застосуванням методик контекстного спостереження для опису матеріалу дослідження – дискурсивів в епістолярії М. Куліша; метод прагматичного аналізу для вивчення дискурсивів у комунікативно-прагматичному аспекті з метою виявлення найважливіших імплікатур й ілокуцій, що зумовлюють ці дискурсиви, та пресупозицій, що їм передують; новизна – уперше виокремлено й типізовано корпус дискурсивних одиниць епістолярного дискурсу української мови з огляду на комунікативно-прагматичні аспекти їхнього вживання й розуміння складної рамкової структури епістоли. До теорії епістолярного дискурсу введено поняття матриці епістоли. Запропоновано й доведено необхідність виділення зовнішньої і внутрішньої рамок листа. Створено інтегровану класифікацію дискурсивів на основі матричної структури епістоли, яка враховує як функційні, так і комунікативно-прагматичні характеристики цих варіантних одиниць дискурсу. Уперше визначено роль дискурсивних одиниць в організації й авторизації епістолярного дискурсу Миколи Куліша. Запропоновано й обґрунтовано введення термінопоняття тривимірна сфера функціювання дискурсивів, складниками якої є час, локус, комунікативний простір, де час – темпоральний складник модусної частини дискурсу, локус – відбиває топосні властивості дискурсу, а комунікативний простір – вбирає пресупозиції, відбиває локацію у дискурсі, передбачає чи уможливлює уживання певного функційного стилю; результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі викладання таких навчальних курсів, як: «Стилістика», «Лінгвістика тексту», «Дискурсологія», «Основи прагмалінгвістики», а також можливість застосування виробленого апарату дослідження для аналізу дискурсивів в епістолярії видатних мовних особистостей з метою виявлення їхнього епістолярного ідіостилю; галузь – лінгвістика.
