Дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми хірургічного лікування постраждалих з травмами органів малого тазу та заочеревинного простору в умовах масивної крововтрати шляхом розробки нових методів гемостазу. Експериментальний розділ роботи вирішував питання обґрунтування відповідності тяжкості внутрішньотканинної кровотечі та пошкоджень внутрішньотазових органів з тяжкістю ушкодження кісток тазу, оцінку ефективності застосування методу балонного гемостазу при пошкодженні кістково-зв'язкового апарата тазу. Дослідження проводилися на 50 трупах людей обох статей, померлих у віці 20-75 років від травм і захворювань, не пов'язаних з патологією кістково-суглобової системи. У результаті експерименту було доведено, що використання методики балонного гемостазу для тимчасової зупинки кровотечі дозволяє зменшити швидкість крововтрати, наростання заочеревинної гематоми, та попередити розвиток гнійно-септичних ускладнень і поліпшує умови для подальшої допомоги та послідовності її виконання в залежно від об'єму загальної травми. Вивчення стану судинно-тромбоцитарної і плазмово-коагуляційної ланок гемостазу в постраждалих з травмою органів малого тазу та заочеревинного простору свідчить про посилення внутрішньосудинного згортання у вигляді: гіперагрегації тромбоцитів - спонтанна і індукована, збільшення активності чинника Віллебранда, гіперкоагуляційних зрушень, гіперфібриногенемії, збільшення змісту маркерів тромбінемії (РФМК і Д-дімер). У гострому періоді травми засвідчуються різноспрямовані зрушення в системі гемостазу у вигляді: гіпоагрегації і зменшенні ретракції тромбоцитів, активації фібринолізу при одночасному збільшенні рівня маркерів тромбінемії, PAI - 1 і активності чинника Віллебранда. У клінічному розділі роботи ретроспективно та проспективно проаналізовано лікування 114 постраждалих із травматичними ушкодженнями органів малого тазу та заочеревинного простору, що супроводжуються масивною крововтратою. У результаті було розроблено та впроваджено в клініку метод балонного гемостазу. Застосування запропонованої хірургічної тактики дозволило зменшити кількість ускладнень з 32,4 до 17,8%, тобто у 1,8 рази, скоротити строки лікування в середньому з 19,8 до 13,4 ліжко-дня, тобто у 1,4 рази, скоротити добову летальність з 16,0 до 12,1%, тобто у 1,3 рази та знизити загальну летальність з 30,4 до 22,4%, тобто у 1,3 рази.
