Лавренчук О. В. Оптимізація діагностики і лікування хронічних гастродуоденітів у дітей з дисплазією сполучної тканини.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності діагностики і лікування ХГД у дітей з ДСТ на підставі вивчення особливостей клінічного перебігу, біохімічних, імунологічних та морфологічних особливостей мукоциліарного бар’єру ШКТ. Проведено аналіз анамнестичних, клінічних, імунобіохімічних та морфологічних особливостей ХГД у дітей з фенотиповими ознаками ДСТ. Визначені зміни імунобіохімічних складових слини та КФ (HBD-2, імуноглобулін (sIgA, IgA, IgG), лізоциму, ГАГ, фукози та СК) при розвитку запального процесу в верхніх відділах ШКТ у дітей з ДСТ. Виявлені структуральні (гістологічні, імуногістохімічні) особливості біоптатів СОШ. При ХГД у дітей з ДСТ визначено виражену інтенсивну PAS-реакції та підвищення експресії колагену IV типу у БМ поверхневого епітелію та епітелію залоз порівняно з показниками у дітей без дисплазії в 1,72 раза. Для ідентифікації діагнозів (ХГД, ХГД на тлі ДСТ) розроблено математичну модель з застосуванням дискримінантного, факторного аналізів та методу головних компонентів. Визначено кореляційну залежність та діагностичну значимість імунобіохімічних складових мукоцилюлярного бар'єру у дітей з ХГД за наявності та відсутності ДСТ. Обґрунтовано доцільність відновлення й підтримки популяційної стабільності кишкової мікрофлори та визначено її ефективність (нормалізація фукози, СК, HBD-2, лізоцим, sIgA, IgA, IgG) при ХГД у дітей з ДСТ.