Об’єкт дослідження – вогнепальні переломи довгих кісток; мета – покращити результати хірургічного лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток на основі клініко-експериментального обґрунтування вибору раціональних методів позавогнищевого остеосинтезу з урахуванням біомеханічних змін кісткової тканини в ділянці вогнепального перелому; методи – клінічні, лабораторні, інструментальні, натурних стендових випробувань, бібліосемантичний, системного аналізу, аналітичний, статистичний, аналітико-синтетичного і порівняльного аналізу; новизна – в умовах сучасних бойових дій виявлені особливості структури вогнепальних переломів довгих кісток, які полягають в визначенні частоти ушкодження сегментів, ступеня пошкодження м’яких тканин, характеру вогнепальних переломів довгих кісток, видів переломів та наявності дефектів кісткової тканини; розроблено та обґрунтовано методику і відповідне устаткування для визначення біомеханічних характеристик кортикального шару довгих кісток до та після вогнепального перелому на різній відстані від місця поранення на одних і тих же кістках, що дало можливість збільшити точність експерименту; на підставі результатів експериментальних натурних стендових випробувань одержані науково-обґрунтовані експериментальні докази наявності зон зниження жорсткості кісткової тканини навколо вогнепального перелому, які нівелюються при збільшенні відстані від ділянки перелому та відповідають ділянкам ударно-хвильової остеопорозоподібної трансформації кісткової тканини при вогнепальних переломах; на підставі порівняльного аналізу характеристик жорсткості систем «апарат – пошкоджена довга кістка» зі стандартною схемою розташування гвинтів Шанца, з розташуванням гвинтів Шанца на збільшеній відстані від зони перелому та з введенням гвинтів Шанца під кутами обґрунтовано та оптимізовано конструкцію стержневого апарату зовнішньої фіксації; на основі вивчення причин незадовільних результатів лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток виявлені клініко-організаційні фактори, з оцінкою інформативної значимості кожного та виділенням серед них найбільш вірогідних (визначення ризику), що склало основу прогнозування результатів лікування; результати – запропоновані схеми фіксації кісткових відламків апаратом зовнішньої фіксації при вогнепальних переломах довгих кісток, за допомогою яких можливо отримати кращі результати лікування поранених; розроблений алгоритм хірургічного лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток з доведеною клінічною ефективністю, з урахуванням біомеханічних змін кісткової тканини після вогнепального перелому з ділянками зниження характеристик жорсткості кістки, принцип якого полягає в комплексному підході до реалізації окремих етапів, використанні обґрунтованих і запропонованих схем накладання апаратів зовнішньої фіксації, оптимально-ранніх строках заміни метода фіксації; запропонована прогностична оцінка відносного ризику ймовірності незадовільного результату лікування за клінічними факторами з оцінкою інформативної значимості кожного, як інструмент для передбачення результату та можливої його корекції для досягнення максимального ефекту; впроваджено – в клінічну практику травматологічних відділень Бахмутської центральної районної лікарні, ЛШМД м. Маріуполь, міської лікарні №1 м. Маріуполь, в/ч А0209, в учбовий процес Української військово-медичної академії; галузь використання – лікувально-діагностичний процес спеціалізованих травматологічних відділень, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, науковий і педагогічний процеси кафедр травматології та ортопедії, військово-польової хірургії, екстреної медичної допомоги медичних навчальних закладів.
