Об’єктом аналізу постали універби-дієслова російської мови як вербальні реалізації номінатем на зразок «словосполучення + еліптичний дієслівний універб». Предмет дослідження – процес дієслівної універбації в російській мові, а також визначення типологійних номінативних, формальних та репродуктивних ознак універбів. Мета дослідження – визначити номінативний статус дієслівних універбів як вербальних еквівалентів відповідних словосполучень, а також побудувати моделі їхнього структурного й ономасіологійного опису.
Основними методами дослідження постали описовий і структурний. У роботі застосовано також такі методики дослідження: дистрибутивного аналізу, аналізу словникових дефініцій, ономасіологійного та компонентного аналізу.
Наукову новизну роботи визначає комплексний структурно-семантичний та ономасіологійний опис дієслівних універбів, моделювання процесів їхньої універбалізації, номіналізації, лексикалізації, лексичної універбації, квазіунівербації. У дослідженні вперше запропоновано опис параметрів дієслівних квазіунівербів як непохідних одиниць або як дериватів, утворених від простих слів, таких, що є структурно аналогічними універбам, а також характеристика параметрів квазісловосполучень як псевдоутворень, що розвинулися на основі дієслівних квазіунівербів. Уперше визначено граматичні особливості дієслівних універбів у зіставленні із граматичними характеристиками відповідних дієслівних словосполучень, виявлено компонентний склад моно- та полівербальних реалізацій номінатем на зразок «словосполучення + еліптичний дієслівний універб». Отже, у роботі вперше докладно описані номінатеми російської мови, які складаються з дієслівних словосполучень та еліптичних дієслівних універбів.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно розвиває сучасну теорію номінації в антропоцентричному напрямі, створює підґрунтя для системного опису одиниць різної форми, дає інструмент для моделювання динамічних мовних та мовленнєвих процесів. Матеріал дослідження є підставою для розмежування засад слово- й формотворення, побудови словників номінатем, універбів російської мови.
Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості їхнього використання в курсах словотвору сучасної російської мови, лексикології, стилістики, спецкурсах, присвячених проблемам діахронічного словотвору, а також основам теорії номінації в закладах вищої освіти.
Зміст дисертації відбито в 7 працях автора, серед яких – 4 статті у фахових наукових виданнях. Теоретичні положення дисертації викладено також в інших виданнях, матеріалах і тезах конференцій, які відбулися в Україні та Польщі.
