Об'єктом дослідження виступають процеси забезпечення ефективного виробництва на основі інноваційного розвитку сучасних суб'єктів господарювання, в якості яких розглядаються підприємства машинобудівної промисловості. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні та поглибленні теоретичних положень, а також розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в умовах суспільної нестабільності. Автором використано методи аналізу та синтезу; методи статистичного аналізу; балансового методу; методи опитувань, експертних оцінок; методи регресійного аналізу та економіко-математичного моделювання; методи комп'ютерної обробки, табличний редактор Microsoft Excel. Теоретичне значення полягає у: науково-методичному підході до оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в умовах суспільної нестабільності, який відрізняється від існуючих тим, що базується на трьох складових (ресурсній, технологічній, ринково-результативній) ключових показників, які безпосередньо визначають рівень інноваційного розвитку на підприємстві машинобудівної промисловості; підходах до формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, який, на відміну від існуючих, передбачає врахування організаційної, економічної та інноваційної складових; структурі організації інноваційного центру на вітчизняних підприємствах, який забезпечуватиме єдиний комунікаційний простір і конструктивну взаємодію елементів внутрішнього і зовнішнього середовища на всіх етапах інноваційного процесу, а також підвищуватиме ефективність впливу суб'єктів менеджменту в рамках запропонованого організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в умовах суспільної нестабільності; понятійному апараті з проблематики управління інноваційною діяльністю, а саме понять: "інновація в умовах суспільної нестабільності" та "інноваційний розвиток"; систематизації чинників впливу на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств, які відрізняються тим, що згруповані на техніко-економічні, організаційно-управлінські, політично-правові та соціально-психологічні; комплексний підхід до оцінювання впливу чинників на інноваційний розвиток машинобудівного підприємства на основі регресійного моделювання та прогнозування. Наукова новизна отриманих результатів полягає у вдосконаленні наукових підходів щодо формування організаційно-економічного механізму в умовах суспільної нестабільності, який дасть можливість створити умови для інноваційного розвитку підприємств машинобудівної галузі. Предметом дослідження є сукупність науково-методичних підходів, тенденцій і закономірностей формування організаційно-економічного механізму, який сприятиме інноваційному розвитку машинобудівних підприємств. Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у широких можливостях використання розроблених пропозицій і рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в умовах суспільної нестабільності у процесі обґрунтування програм розвитку підприємств машинобудівної промисловості і підвищення їх конкурентоспроможності. Сферою використання авторських рекомендацій є вітчизняні промислові підприємства, вищі навчальні заклади
