Гільова Я. В. Прогностична значимість кардіального фактора фіброзу супресора туморогенезу 2 у хворих з гострим інфарктом міокарда.

Дисертація присвячена прогнозуванню несприятливого перебігу та підвищенню ефективності лікування у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST. На підставі дослідження розчинного СT2 в сироватці крові в першу добу захворювання у хворих з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST разом з іншими клініко-біохімічними показниками розроблено мультифакторні прогностичні моделі, які дозволяють спрогнозувати несприятливий перебіг гострого інфаркта міокарда у 30-денний та 6-місячний періоди. Оцінено значення рівня СТ2 у прогнозуванні виникнення прогресуючого зниження функції нирок та доведено важливість його визначення в першу добу захворювання у хворих з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST. Вивчено вплив СТ2 на ремоделювання міокарда лівого шлуночка у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST після реваскуляризації. Визначення СТ2 дозволяє спрогнозувати розвиток ремоделювання лівого шлуночка через 6 місяців спостереження. Науково обґрунтовано доцільність призначення пацієнтам високого ризику високих доз бісопрололу (5 мг та більше) з метою запобігання виникнення несприятливих подій. Доведено, що призначення еплеренону хворим з гострим інфарктом міокарда з високим рівнем СT2 незалежно від фракції викиду лівого шлуночка дозволяє запобігти розвитку патологічного ремоделювання лівого шлуночка та покращити перебіг захворювання.