Квач М. Д. Підвищення ефективності діагностики та лікування порушень сексуальної функції у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U001751

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.06 - Урологія

24-12-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 26.615.01

Анотація

Дисертація присвячена поліпшенню якості надання медичної допомоги чоловікам з сексуальними розладами та симптомами нижніх сечових шляхів внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози за допомогою вивчення психоемоційного стану, його рівнів і ступеня ризику як основи для їх ранньої діагностики та вдосконалення комплексного лікування. Основу його склали 270 пацієнтів (235 хворих ДГПЗ з СР і 35 пацієнтів контрольної групи), які були розділені на 2 групи: 1 група - 75 хворих ДГПЗ 1-2 стадії з СР, які отримували медикаментозну терапію; 2 група - 160 хворих із СР, прооперованих з приводу ДГПЗ.В результаті виявлено лінійний сильної сили зв'язок (r=0,96) між виразністю симптомів нижніх сечових шляхів і ступенем ЕД, частка якої в структурі СР становить 91,5%. Характерним було зниження якості життя за всіма шкалами фізичного і психічного компонентів. У 89% хворих виявлено тривожність на субклінічному рівні без різниці у групах спостереження. Субклінічний рівень депресії у 91,0% опитаних без переваг у групах, мав відміну за формою. Соматична - притаманна в разі поєднаної патології і мала середньої силилінійну залежність з віком (r=0,59), тоді як когнітивна - виявлена у кожного четвертого хворого, в яких СР виникли після хірургічного лікування ДГПЗ. Зазначене обґрунтувало включення індивідуальної психотерапії в поєднанні з іншими лікувальними заходами і вибір раціональної її методики в залежності від переважання однієї з форм депресії. Виявлено особливості термінів відновлення функції нижнього сечового тракту, сексуальної функції. Доведено ефективність запропонованого лікування: в 70,0% при медикаментозному лікуванні поєднаної патології, в 61,0% - при наявності СР до і після хірургічного лікування, ймовірно краще при їх розвитку після операції - 74,7%. Показник комплайенсу склав 30,0%, 39,0% і 25,3% відповідно. Встановлено, що з часом достовірно менше стає чоловіків, які вважають метод лікування зручним (через місяць - 85,0%, через рік - 54,7%), звідси бажання продовжувати лікування підтримали 81,3% і 56,7% відповідно; р <0,05. Разом з тим, частота задоволеності результатами навпаки росла з кожним візитом до лікаря.

Схожі дисертації