Об’єкт – дефекти черевної стінки у хворих похилого та старечого віку; результати покращення результатів хірургічного лікування дефектів черевної стінки у хворих похилого та старечого віку, що розвинулись як при інволюційних процесах, так і внаслідок хірургічних захворювань черевної стінки та органів черевної порожнини на підставі вивчення у них вікових топографо-анатомічних і патологічних змін і розробки оптимальних методів їх корекції; методи – загальноклінічні, лабораторні, інструментальні, морфологічні, статистичні; результати – уперше встановлено закономірності топографо-анатомічних змін черевної стінки у хворих похилого та старечого віку у вигляді їх перебудови; уперше досліджено динаміку збільшення кількості мутаційних процесів при ґенезі еластичної структури сполучної тканини з віком; розширені наукові дані при патомофологічному дослідженні вікових змін м’язів черевної стінки у хворих похилого та старечого віку; доведено, що вікові дегенеративні зміни м’язів та апоневрозу прогностично може призводити до виникнення дефектів черевної стінки та є однією з причин рецидиву після хірургічного втручання; уперше експериментально доведено, що поліпропіленова сітка з однобічним антиадгезивним гелевим покриттям (оксицелюлоза) при імплантації у черевну порожнину створює міцні зв'язки сітки з жировою тканиною великого чепця при відсутності альтеративних змін у самому імплантаті, а гелеве покриття вільної поверхні імплантанту запобігає утворенню спайок з навколишніми органами черевної порожнини, але зберігає “запальну готовність” не менше трьох місяців; уперше розроблений метод застосовування в якості імплантату ксеношкіри для тимчасового закриття черевної порожнини при евентраціях та при защемлених вентральних грижах в умовах гнійного перитоніту; уперше доведено, що з віком статеві особливості пахвинної ділянки нівелюються, що дає змогу спрогнозувати розвиток грижі в обох статях однаково; уперше при пахвинних грижах з великим дефектом задньої пахвинної стінки у хворих похилого та старечого віку обґрунтовано виконання алопластики пахвинного каналу за допомогою поліпропіленового імплантату у поєднанні з апоневрозом, що в сукупності надає більшої міцності та зменшує вірогідність рецидиву; уперше розроблений алгоритм прогнозування післяопераційних локально запальних ускладнень в ділянці післяопераційної рани при герніопластиці, який ґрунтується на таких предикторах моделі: патологія, вік, стать, ожиріння, розміри дефекту черевної стінки, спосіб алопластики, тривалість операції, вид дренування; доведена ефективність використання розробленого зонда для дренування та ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді при защемлених післяопераційних грижах, що дало можливість скоротити післяопераційний період за рахунок ранньої реабілітації хворих, а також зменшити частоту післяопераційних ускладнень; галузь – медицина.
