Дисертація присвячена удосконаленню діагностики та підвищенню
ефективності лікування гнучкої плоскої стопи у дітей з гіпермобільністю
суглобів на підставі клініко-рентгенологічних даних, біомеханічних
досліджень, консервативного та хірургічного лікування.
Вибірку досліджуваних для діагностики та лікування гнучкої плоскої
стопи склали 81 осіб, серед них 37 хлопчик та 44 дівчат (p<0,01). Вік пацієнтів
основної групи (n=81) коливався від 3 до 18 років. Дослідження проведено за
трьома етапами.
На першому етапі дослідження проведено аналіз результатів клінікорентгенологічних досліджень дітей з гіпермобільністю суглобів. Встановлено,
що основним фактором ризику у виникненні ортопедичної патології хворих з
дисплазією сполучної тканини є саме гіпермобільність суглобів (за критеріями
Beighton 8-9 балів), яку діагностовано у всіх пацієнтів, що в майбутньому
необхідно враховувати при вирішенні тактики подальшого лікування.
У процесі дослідження було сформовано базу кількісних
рентгенометричних показників форм стоп пацієнтів. Констатовано достовірне:
зменшення показників гомілково-п`яткового (r=0,65, р˂0,05), тараннометатарзального (r=0,84, р˂0,05), таранно-п`яткового кута (r=0,54, р˂0,05);
збільшення кута нахилу п`яткової кістки (r=0,88, р˂0,05). Дані результати
доводять, що з віком відбувається покращення показників, а саме їх
наближення до анатомічної норми.
Таким чином, враховуючи покращення рентгенометричних показників з
віком можна було б припустити, що клінічні прояви захворювання повинні
зменшуватися, а саме зменшуватися інтенсивність основного клінічного прояву
– больового синдрому.
Другий етап - проведення біомеханічних досліджень. Дослідження
проводилися у статичному та динамічному режимах. Вибірка пацієнтів була
поділена на 2 групи: перша група - (із застосуванням м’яких устілок) та друга
група (із застосуванням жорстких устілок ). Результати отримані в групах
порівнювалися та аналізувалися на підставі математично - статистичних
методів. Встановлено, що в статичному режимі площа навантаження
переднього відділу стоп зменшувалася (з м’якою устілкою – на 27 %, з
жорсткою – на 20 %). У середньому, площа навантаження заднього відділу стоп
зменшувалася не суттєво (з м’якою устілкою – на 3 %, з жорсткою – на 1 %).
Діагностовано, що застосування жорстких устілок викликало зменшення
навантаження на задній відділ стоп на 16 % та збільшення асиметрії показників
між правою та лівою стопою до 10 %. Застосування м’яких устілок
збалансувало розподіл навантаження між лівою та правою стопою (50,8 %, 49,2
% відповідно), при використанні жорстких устілок дисбаланс був більш
помітним (44,9 %, 55,1 % відповідно).
На основі порівняльного аналізу показників у статиці та динаміці у
пацієнтів з гнучкою плоскою стопою на фоні важкої гіпермобільності суглобів
визначено, що застосування саме м’яких устілок покращує основні показники
опороздатності стоп, а саме зменшує: загальну площу опори, площу загального
навантаження стоп, площу навантаження переднього та заднього відділу стоп,
максимальний тиск на плантарну поверхню стоп та його середні значення,
асиметрію цих значень, а також, загальних значень асиметрії між правою та
лівою стопою.
Третій етап - лікування гнучкої симптоматичної плоско-вальгусної
деформації стоп у дітей з гіпермобільністю суглобів.
У випадках виявлення симптоматичної гнучкої стопи у дітей з
гіпермобільністю суглобів розробений чіткий алгоритм дій консервативного
(застосування лише м’яких устілок, ЛФК на протязі 6 місяців).
Хірургічне втручання застосовувалося при неефективності
консервативного лікування даної патології.
Застосування методики підтаранного артроерезу, при лікуванні цієї групи
хворих, дозволяє проводити ефективну корекцію деформації стоп, досягати
стійкого ефекту стосовно больового синдрому та покращувати функцію ходьби.
Встановлено статистично достовірне покращення рентгенометричних
показників стопи після проведеного хірургічного лікування, а саме -
наближення до норми показників: тало-метатарзального кута (р˂1,01E-10),
показника п`яткової інкілінації (р˂3,39E -11) та таранно-п`яткового кута
(р˂4,05893E -11). Дані результати доводять доцільність та ефективність
застосування методики підтаранного артроерезу кісток стопи у хворих з
гнучкою симптоматичною плоско-вальгусною деформацією кісток стопи.
Таким чином, в результаті проведеного аналізу хірургічного лікування
дітей з симптоматичною гнучкою плоско-вальгусною деформацією стоп на тлі
дисплазії сполучної тканини детермінувало або зменшення або повне усунення
больового синдрому та досягнення корекції деформації стоп, як клінічно так і
рентгенологічно. Це доводить доцільність та перспективність застосування
методики підтаранного артроерезу у лікуванні пацієнтів з цієїю патологією.
