Дзоба А. І. Синдром Меллорі–Вейсса: етіологічні і патогенетичні особливості та обґрунтування лікувальної тактики (експериментально-клінічне дослідження)

Об’єкт – особливості патогенезу та лікування шлунково - стравохідного розривно-геморагічного синдрому; мета – покращити результати лікування хворих із синдромом Меллорі-Вейсса, шляхом уточнення етіології, патогенезу захворювання та обґрунтування лікувальної тактики; методи – експериментальні, клінічні, лабораторні, рентгенологічні, ендоскопічні, ультрасонографічні, гістологічні, математичні та статистичні; результати – з нових наукових позицій розкритий причинно-наслідковий зв’язок синдрому Меллорі-Вейсса та фонових захворювань: хронічного гепатиту, грижі стравохідного отвору діафрагми, або недостатності кардії; отримано нові дані, щодо факторів, які впливають на ступінь важкості крововтрати: наявність хронічного гепатиту, грижі стравохідного отвору діафрагми, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, ступінь активності кровотечі за Forrest; вперше встановлено фактори, що мають достовірний вплив на виникнення рецидиву кровотечі та на їх основі розроблено математичну модель прогнозування ризику рецидиву кровотечі; розширено уявлення про патоморфологічні зміни езофагокардіального переходу та печінки при синдромі Меллорі-Вейсса; удосконалені методи консервативної гемостатичної терапії хворих на синдром Меллорі-Вейсса відповідно етіології та патогенезу захворювання; удосконалено алгоритм лікувально-діагностичної тактики хворих на синдром Меллорі-Вейсса з урахуванням математичного моделювання прогнозу ризику рецидиву кровотечі; галузь – медицина.