Лян Ц. -. Оперна творчість Умберто Джордано як текст епохи: інтерпретологічний підхід

Дисертацію присвячено оперній творчості яскравого представника пізньоромантичної традиції італійської опери межі XIX–XX ст. У. Джордано, яку висвітлено як цілісну систему з позицій оперології та порівняльної інтерпретології. Окреслено три періоди творчості (ранній –1888-1894 рр.; зрілий – 1896-1903; пізній – 1907-1929), проаналізовано композиційно-драматургічні рішення основних опер (від «Mala Vita» до «Il Re»); виявлено специфіку жанрової типології (опери-мелодрами, драми, комедії, новела) та стилю (позначені опери, що належать напрямку «веризм» та «постверизм»). Інтерпретологічний підхід стосовно тенорових партій (Е. Карузо, Б. Джильї, М. Дель Монако, Ф. Кореллі, П. Домінго, Х. Каррераса, Л.Паваротті, М. Граціані, В. Лесика, А.Замбона, Ф. Панні, Д.Формаджіа, М. Тедескі) засвідчив головування школи італійського бельканто (принцип canto è riflesso, спів без форсування звуку, роль дихання, перевага головного регістру, цілісність кантилени) та пріоритетність «типу італійського тенора» (Дж. Лаурі-Вольпі).