Бондарук І. Ю. Ефективність противірусної терапії у хворих на хронічний вірусний гепатит С з урахуванням маркерів фіброзоутворення

Дисертаційна робота здобувача присвячена дослідженню предикторів ефективності лікування хворих на ХГС за динамікою прямих та непрямих маркерів фіброзоутворення. У дисертаційній роботі встановлено частоту СВВ у хворих на ХГС в залежності від віку, статі, тривалості захворювання, вірусного навантаження. Визначено клініко - лабораторні особливості перебігу ХГС в залежності від відповіді на ПВТ. Досліджено діагностичну роль вмісту ГК у сироватці крові, як маркера фіброзоутворення в печінці, у хворих на ХГС. Проведено порівняльну оцінку ефективності методів діагностики фіброзоутворення у хворих на ХГС. Встановлено підвищення рівня ГК в сироватці крові хворих на ХГС у 2,63 рази порівняно зі здоровими особами. Виявлено зростання рівня ГК у сироватці крові хворих з високим вірусним навантаженням та при збільшенні стадії фіброзу печінки (в 1,2- 2,06 рази відповідно). З'ясовано, що між значенням рівня ГК (у відповідності до ступеня фіброзу печінки) та етапом проведення потрійної ПВТ існує прямий сильний кореляційний зв`язок (r=0,92; р<0,05). Визначено, що у пацієнтів з ХГС з відсутністю або початковими ознаками фіброзу печінки (F0 - F2) діагностична ефективність методу визначення рівня ГК у сироватці крові вища, ніж методу ФЕГ (AUС=0,914 та AUC=0,817 відповідно (р˂0,05)).