Абдулрахман А. К. Вибір методу реконструктивно-відновної операції при радикальному хірургічному лікуванні непухлинних захворювань товстої кишки

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної колопроктології - покращенню результатів хірургічного лікування, якості життя, соціально-трудової реабілітації пацієнтів з непухлинними захворюваннями товстої кишки: виразковим колітом, хворобою Крона товстої кишки, родинним аденоматозним поліпозом за наявних нетипових анатомічних взаємовідношень після колектомії наднизької передньої резекції прямої кишки мукозектомії хірургічного анального каналу, що виникають при короткій тонкій кишці внаслідок вимушеного видалення її термінальної ділянки, короткій брижі тонкої кишки, розсипному типі архітектоніки верхньої брижової артерії, а також функціональних порушеннях у вигляді "синдрому подразненої тонкої кишки". Сутність дисертаційної роботи полягає в розробці нових реконструктивно-відновних операцій, які були використані у 32 пацієнтів основної групи. Серед них - спосіб дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза - у 15 (46,8 %) пацієнтів, спосіб формування тазового тонкокишкового резервуару - у 14 (43,7 %), ілеоендоанального анастомозу - у 32 (100 %). Групу порівняння склали 36 пацієнтів, яким виконували загальноприйняті стандартні реконструктивно-відновні операції. Здійснено порівняльний аналіз результатів застосування нових реконструктивно-відновних операцій у пацієнтів основної групи з результатами традиційних операцій у пацієнтів групи порівняння. Показано переваги нових реконструктивно-відновних способів, які полягають в розширенні показань до їх застосування - у 11 (34,4 %) пацієнтів, зменшенні кількості післяопераційних ускладнень з 27,7 до 9,3 % (р<0,05), збільшенні кількості пацієнтів зі сприятливими функціональними результатами з 42,7 до 93,3 % (р<0,05), зменшенні частоти виникнення тяжких форм постколектомічного, діарейного синдромів з 41,6 до 13,3 % (р<0,05), синдрому вторинної анальної інконтиненції з 35,5 до 6,7 % (р<0,05), збільшенні кількості пацієнтів зі сприятливими показниками якості життя і соціально-трудової реабілітації з 63,8 до 90,6 % (р<0,05).