У дисертації викладено результати наукового осмислення еволюції системи професійної підготовки державних службовців у незалежній Україні та отримані нові наукові результати, що в сукупності розв’язують проблему осучаснення (модернізації) сутнісного наповнення системи професійної підготовки державних службовців в Україні.
У дисертації уперше виокремлено та охарактеризовано основні періоди еволюції системи професійної підготовки державних службовців в Україні, а саме: зародження системи професійної підготовки державних службовців незалежної України в 1991-1995 рр.; становлення системи професійної підготовки державних службовців у 1995-2004 рр.; реформування системи професійної підготовки державних службовців у 2005-2014 рр.; європеїзація системи професійної підготовки державних службовців у 2015-2019 рр.; модернізація системи професійної підготовки державних службовців у 2020-2025 рр., для успішності якої розроблено концептуальні положення модернізації системи професійної підготовки державних службовців в Україні: концепцію модернізації, що визначає її стратегічні напрями з огляду на європеїзацію державної служби, враховує кращі освітні практики держав-членів ЄС та охоплює підготовку як вперше прийнятих на державну службу, так і осіб, які не мали професійної підготовки у галузі знань “Публічне управління та адміністрування”, та концептуальну модель, що визначає усі основні елементи системи професійної підготовки та їхні функції, прямі та зворотні зв’язки між надавачами й отримувачами освітніх послуг, посилює роль Національної академії державного управління при Президентові України в освітньому й науково-методичному процесі професійної підготовки.
Удосконалено понятійно-термінологічний апарат науки “Державне управління” авторськими визначеннями понять: “еволюція системи професійної підготовки державних службовців”, “реформування системи професійної підготовки державних службовців”, “модернізація системи професійної підготовки державних службовців”, “професійна компетентність”, “професійний розвиток”.
Набули подальшого розвитку систематизація досліджень професійної підготовки державних службовців і розкриття особливостей впливу Болонського процесу на систему професійної підготовки державних службовців. Вони проявляються у введенні трициклічності вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор наук), запровадженні Європейської системи трансферу та накопичення кредитів (ECTS); розширенні мобільності тих, хто навчається. Першоосновою для модернізації системи підготовки державних службовців України є потреби державного управління та, зокрема, забезпечення відповідності компетентностей як результатів професійної підготовки за рівнем вищої освіти тим професійним компетентностям, які затребувані професійною діяльністю державних службовців.
Узагальнено модернізаційні тенденції професійної підготовки державних службовців у державах-членах ЄС. Вони полягають у розвиткові компетентнісного підходу до професійної підготовки й діяльності державних службовців; запровадженні професійної підготовки та організації самоосвіти протягом усього життя; функціонуванні спеціальних загальнонаціональних навчальних закладів для підготовки кадрів державної служби, у тому числі керівних; побудові освітніх програм за модульним принципом відповідно до глобальних викликів і потреб суспільства; отриманні подвійних дипломів; гармонійному поєднанні теоретичної й практичної складових підготовки; дотримання принципів та настанов Болонського процесу.
Розроблено низку практичних рекомендацій з модернізації системи професійної підготовки державних службовців в Україні.
