Об’єкт: процес регенерації кістки після її перелому за умов розміщення в навколовідламковій зоні ауто фібрину, отриманого шляхом центрифугування крові. Мета: удосконалити хірургічне лікування переломів кінцівок шляхом обґрунтування та розроблення методики стимуляції кісткової регенерації аутофібрином. Методи: клінічний; рентгенологічний; гістологічний та імуногістохімічний (для вивчення фібринового згустку, отриманого шляхом центрифугування крові in-vitro, а також навколовідламкових тканинах, отриманих під час операції відкритого зіставлення відламків); статистичний. Уперше за допомогою імуногістохімічних досліджень навколовідламкових тканин у людини з переломом кістки доведено, що активність фактору росту ендотелію судин детермінована в часі і просторі і це відповідним чином організує регенераторний процес. Найбільшу концентрацію цього фактору спостерігали на 1–5-у добу після перелому саме у фібринових перетинках фібрин-кров’яного згустку, пізніше, на 8–15-у добу, його експресію виявлено в ендотеліоцитах, фібробластах і остеобластах. Позитивну реакцію на трансформувальний фактор росту на 1–5-у добу виявлено виключно в лейкоцитах, мезенхімальних клітинах а пізніше в новоутворених фібробластах і остеобластах. Уперше установлено, що розміщення в зоні перелому кістки людини фібринового згустку, отриманого шляхом центрифугування крові, сприяє утворенню кісткового регенерату. Установлена мікроструктурна схожість фібрину, що утворюється природно в навколовідламковій зоні, і фібрину, який отримано шляхом центрифугування крові in-vitro. Виявлена нерівномірність у розподілі фактору росту ендотелію судин по об’єму фібринового згустку, отриманого шляхом центрифугування крові in-vitro. Автором доведено можливість отримання фібринового згустку шляхом центрифугування крові in-vitro в об’ємі 50 мл без використання консерванту й установлено, що одночасно можна отримати дві порції фібрину, використовуючи венозний катетер та шприц об’ємом 50 мл. Розроблено методику аутофібринопластики під час хірургічного лікування свіжих переломів кісток і переломів, що не зрослися. Методика включає такі складові етапи, як забір крові та підготування фібринового згустку, вибір зони для розміщення згустку залежно від сегмента, характеру площини зламу та виду фіксатора та дає змогу підвищити ефективність лікування вказаного контингенту хворих. Результати дослідження впроваджено в клінічну практику Комунального некомерційного підприємства «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги», Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України», Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна травматологічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І Кононенко» Чугуївської районної ради Харківської області, а також у навчальний процес кафедри травматології і ортопедії Харківської медичної академії післядипломної освіти Міністерства освіти і науки України. Травматологія та ортопедія.
