Заборовець К. Г. Формування механізму управління стратегічною стійкістю підприємства

Розроблено систему теоретичних положень із забезпечення стратегічної стійкості підприємства, базованої на диференціації загроз між стратегічною та поточною стійкістю, а також на динамічному співвіднесенні ключових ресурсів з архітектурою бізнес-процесів підприємства. Виділено сукупність ознак додержання властивості стратегічної стійкості. Обґрунтовано методичний підхід до оцінювання потенціалу підтримки стратегічної стійкості підприємства. Сформовано систему індикаторів оцінювання достатності організаційних можливостей підприємства, базовану на виокремленні умов прояву властивості стратегічної стійкості. Подано структуру механізму управління стратегічною стійкістю підприємства, орієнтованого на динамічне балансування ключових компонентів підтримки стратегічної стійкості. До складу таких компонентів віднесено цілі, ключові показники ефективності (КРІ), проекти розвитку, організаційні структури, розподіл відповідальності, інформаційне забезпечення та регламенти бізнес-процесів. Визначено базис організації взаємодії механізму управління стратегічною стійкістю з механізмом загального управління підприємством. Обґрунтовано методичний підхід до розробки карти стратегії та підвищення стійкості стратегічної позиції підприємства. Розроблено ітеративну процедуру досягнення узгодженості практик формування виходів бізнес-процесів, розподілених за життєвим циклом та місцем в ланцюгу створення вартості, з перспективними параметрами взаємодії зі споживачами. Запропоновано технологію формування стратегічно стійкої архітектури бізнес-процесів, орієнтовану на максимізацію задоволення потреб споживачів при неперевищенні граничного значення втрати стійкості. Ключові слова: стратегічна стійкість, механізм управління, архітектура бізнес-процесів, карта стратегії, потенціал підтримки стійкості.