Павелко М. М. Особливості перебігу та лікування артеріальної гіпертензії після перенесеного інфаркту міокарда

Робота присвячена покращенню ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ) та визначення її прогностичного впливу у пацієнтів після інфаркту міокарда (ІМ) на підставі вивчення її частоти виявлення та медичних і соціально-економічних чинників, що визначають якість контролю АГ. Встановлена значна частота виявлення АГ у пацієнтів у віддалений період після ІМ. Доведено, що контроль АГ є не достатнім – у переважної більшості пацієнтів артеріальний тиск (АТ) перевищує рекомендовані цільові значення. Встановлені основні медично-соціальні чинники, що визначають низьку якість лікування АГ. Під час тривалого спостереження доведено, що прогностичне значення насамперед має не діагноз АГ, а ефективність її контролю та якість лікарського спостереження із досягненням цільових значень АТ. Виявлено, що у частини пацієнтів із АГ після ІМ при добовому моніторуванні артеріального тиску реєструються тривалі епізоди надмірного зниження АТ; визначено чинники, що збільшують ризик появи таких епізодів. Продемонстровано вищу частоту виявлення АГ та ряду інших факторів ризику, несприятливе прогностичне значення АГ у пацієнтів після ішемічного інсульту, порівняно з пацієнтами після ІМ, а також низький рівень досягнення цільових значень АТ з подібними медичними та соціально-економічними детермінантами в обох групах. На підставі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо покращення ситуації з контролем АГ у пацієнтів після ІМ.