Сергієнко Р. О. ПРОФІЛАКТИКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ОСТЕОАРТРОЗУ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА

Дисертація присвячена підвищенню ефективності профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих з остеоартрозом плечового суглоба. В ході моделювання привідної контрактури плечового суглоба у мурчаків без розтину його капсули виявлені структурні порушення суглобових поверхонь, які підтвердили теорію, що порушена механіка рухів є одним із монопатогенетичних чинників остеоартрозу. Описані розроблені нами дорентгенологічні МРТ-критерії початкових стадій остеоартрозу та МРТ класифікація критеріїв остеоартрозу плеча. Розроблена диференційована тактика лікування патології плечового суглоба, яка дозволяє відстрочити розвиток неповоротних змін, покращити прогноз, відтермінувати, або зняти питання ендопротезування. Виявлені найбільш несприятливі прогностичні фактори розвитку ротаторної артропатії. Доведено, що великі та масивні розриви ротаторної манжети є найбільш артрозогенним фактором серед усієї м‘якотканинної патології плечового суглоба. Частіше остеоартроз розвивається при консервативному лікуванні розривів сухожилків ротаторної манжети (р<0,05). Установлено, що найбільшу кількість післятравматичних остеоартрозів при консервативному лікуванні було виявлено у хворих з переломами А1 – 10,9% і А2 – 14,6%. При оперативному лікуванні післятравматичні остеоартрози розвиваються у хворих з переломами типу С3 – 12,6% та А3 – 14,6% (р>0,05). Основною причиною розвитку післятравматичних остеоартрозів є асептичний некроз голівки плеча – 61,8% (р<0,05). Виявлено, що результати оперативного лікування переломів проксимального епіметафіза плечової кістки кращі, ніж консервативного. Визначено, що ендопротезування плечового суглоба дає достовірне покращання функції у хворих з деформівним артрозом старше 50 років (р<0,01). Розроблений диференційований підхід до протезування при остеоартрозі плечового суглоба. Розроблений диференційований підхід до реабілітації хворих з м'якотканинною патологією плечового суглоба.