Заярна І. С. Російська поезія ХХ століття в контексті діалогу художніх парадигм: типологічна проекція бароко в авангарді та постмодернізмі.

У дисертації вперше системно висвітлено особливості типологічної проекції поетичної спадщини доби бароко в російській поезії ХХ ст. (в її авангардній та постмодерністській парадигмах). Доведено наявність як генетичної спадкоємності, безпосередньої актуалізації традиції бароко у творчості представників футуризму, оберіутів, а також у постмодерністській поезії, так і типологічних сходжень у текстах, що належать до літератур, роз'єднаних значним історичним інтервалом. Типологічні сходження між поетичним авангардом та бароко виявлено в особливостях філософського дискурсу, типах світосприйняття, домінуючому колі образних мотивів, топосів, моделей світу, суголосності творчих стратегій. До спільних характеристик належать: алегоризація художньої мови, порушення нормативності, рух до синтетичних форм мистецтва, тенденція до алегоричного зображення людини. Багатовимірність типологічної проекції поетичного бароко у творчості постмодерністських авторів дає підстави виокремити масив поетичного необароко. Збіги міжпоетичним бароко і сучасним необароко виявлено в основних методах характеристики буття, у площині відображення онтологічної проблематики, в актуалізації близьких до барокових моделей світу. Показовим виявляється рух до християнізації, відображений у саморефлексії ліричного суб'єкту. Встановлено, що алегоричні форми інтерпретації біблійного тексту співвідносні з засобами його тлумачення в поезії доби бароко. Визначено, що важливим показником типологічної проекції літературного бароко в російській поезії ХХ ст. є актуалізація риторичного дискурсу в поетології та художній практиці авангарду. Стилістична парадигма поезії необароко яскраво виявляє збіги з художніми особливостями стилю "кончетто", її тропеїчна система близька до барокових засобів формування "дотепної" мови.