Московко С. П. Клініко-епідеміологічна характеристика хвороби Паркінсона і синдрому паркінсонізму в Подільському регіоні України.

Методом тривалого (10 років) накопичувального Регістру випадків патології розраховані рівні поширеності діагностованого синдрому паркінсонізму в популяції великого регіону центральної частини України: пряма оцінка - 134,11 випадку на 100000 населення (відповідно 145,13 випадку для чоловічого населення і 124,9 випадку для жіночого). Усереднені оцінки, з урахуванням неоднорідності населення і якості медичної допомоги становили: 154,39±71,83 на 100000 населення (173,64±101,08 для чоловічого і 139,07±60,14 для жіночого). Щорічна захворюваність на синдром паркінсонізму встановлена у 12,1 випадку на 100000 населення. Визначена тенденція до більшої захворюваності серед жителів сільської місцевості. Встановлено сучасну нозологічну структуру синдрому паркінсонізму в досліджуваній популяції. Ідіопатична хвороба Паркінсона діагностується у 69-76% випадків, а 25-30% складають вторинний паркінсонізм і споріднені нейродегенеративні захворювання - множинна системна атрофія (до 4,5%), прогресуючий над'ядерний параліч(до 3%), кортико-базальна дегенерація (до 1,5%). Судинні форми паркінсонізму займають до 3,5-4%. До 10% випадків можуть становити діагностично складні форми есенційного тремтіння і ще приблизно 10% у клінічній практиці складають спостереження, які доцільно позначати як "атиповий паркінсо-нізм" і які не можливо з вірогідністю віднести до будь-якої визначеної категорії. Такі випадки потребують подальшого нагляду і аналізу клінічної картини у розвитку. Методом математичного моделювання доведена відсутність реальних клінічних форм хвороби Паркінсона.