Шамраєв С. М. Вдосконалення діагностики, хірургічного лікування і прогнозування його результатів у хворих на рак передміхурової залози.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих на рак простати шляхом розробки концепції диференційної діагностики, опрацювання на основі математичного моделювання об'єктивних критеріїв прогнозування наслідків лікування РПЗ і принципів корекції стану хворого, удосконалення вже існуючих методів хірургічного лікування. Для визначення діагнозу РПЗ або прогнозування наслідків лікування у хворого обчислюють значення діагностичних коефіцієнтів (DK) показників організму і параметрів везико-уретрального сегмента, які за діагностичною або прогностичними таблицями підсумовують. При досягненні діагностичного порогу «+» 130 балів, з теоретичною вірогідністю 95% встановлюють попередній діагноз гіперплазії простати або сприятливий перебіг раннього і віддаленого післяопераційного періоду (група низького ризику ускладнень і 5-річної летальності); при сумі DK «-» 130 балів, попередній діагноз у пацієнта – рак простати і є показання до її біопсії, а хворого на РПЗ відносять до групи високого ризику із несприятливим наслідком РПЕ; якщо сума DK не сягає жодного з порогів, діагноз або прогноз вважають невизначеним (група середнього ризику). Для одержання сприятливого наслідку РПЕ визначення оптимальних параметрів вихідного соматичного статусу хворого на РПЗ перед та після операції – має ґрунтуватись на кількісних показниках – максимальних позитивних значеннях DK. Винайдені способи діагностики і прогнозування наслідків лікування РПЗ, розроблені їх комп’ютерні версії та удосконалена методика РПЕ оптимізують та індивідуалізують лікувальну тактику у хворих на РПЗ, збільшують кількість сприятливих ранніх і віддалених результатів на 29% і 45%, відповідно.