Шаповалова Л. В. Музика як аналог особистості: до проблеми рефлексійної свідомості

В дисертації викладено теорію рефлексії в музичній творчості. Її мета – обгрунтування музики як аналога homo cognіtio (через Я-образ автора) – обумовлена вимогами категоріального синтезу в сучасній когнації (семіотики культури, аналітичної герменевтики, онтології, метафізики, християнської антропології). Надано аналіз рефлексії як модусу свідомості та семіотичного об’єкту. Змістом рефлексивного образу є акт усвідомлення власної свідомості та самоздійсненості особистості (авторські роздуми щодо життя, смерть, Богопізнання). Мовна рефлексія творить іманентні моделі художньої типізації: внутрішня мова, двосвіття, подвоєння, спілкування, монодрама, драматургія типа сходження, синергія. Рефлексивний стиль мислення як системне явище утворює знакову парадигму музичної культури ХХ ст., що зумовило розробку синергійної концепції, яка базується на культур-антропологічному синтезі та соціокультурній еволюції рефлексійної семантики (від віденського класицизму до українського відродження останньої третини ХХ ст.).