Об'єкт - реконструктивно-відновні операції (РВО) і способи їх виконання з використанням нових методів відновлення безперервності кишечнику; мета - поліпшити безпосередні, віддалені і функціональні результати РВО, якість життя й медико-соціальну реабілітацію хворих з ілео- та колостомами за рахунок диференційованого підходу до вибору оптимальних термінів, видів, обсягів виконання РВО, розробки нових і вдосконалення існуючих способів хірургічних втручань, комплексної профілактики післяопераційних ускладнень; методи - загальноклінічні, інструментальні, ендоскопічні, гістологічні, імунологічні, імуногістохімічні, статистичні; новизна - обґрунтовані оптимальні строки виконання РВО. На підставі взаємозв'язку показників крові доведена можливість прогнозування загострення/ремісії у хворих на хворобу Крона (ХК) і виразковий коліт (ВК). Визначено нові імунологічні критерії прогнозування загострень ХК у післяопераційному періоді. Розроблено алгоритм диференційованого підходу до вибору оптимальної хірургічної тактики при ВК, нова тактика й підхід до відновлення кишкової непрохідності у хворих з короткою куксою прямої кишки, а також комплекс консервативної терапії у стомованих хворих залежно від типу виконаної на першому етапі операції, локалізації ураження й характеру перебігу захворювання; результати - впровадження малоінвазивних методик виконання РВО дозволили знизити післяопераційні ускладнення з 15,8 до 6,9 % і скоротити строки реабілітації, а нових методів створення тонкокишкового резервуара у хворих на ВК дозволило поліпшити функціональні результати після РВО. Поліпшено безпосередні результати хірургічного лікування і якість життя хворих на ВК (зниження післяопераційних ускладнень із 12,4% до 7,2%, післяопераційної летальності - з 6,3% до 3,1%). Впровадження нової лікувальної тактики у хворих на ХК дозволило знизити кількість післяопераційних ускладнень з 26,1±6,5 % до 11,7±4,5 %, а летальність - з 10,8±4,5% до 5,8±3,2%. Впровадження нових методів відновлення кишкової безперервності дозволило знизити частоту ранніх післяопераційних ускладнень у хворих після операції Гартмана, з 19,5±4,4% до 8,4±3,0%; пізніх післяопераційних ускладнень - з 7,3±2,9% до 3,6±2,0%. У хворих, які перенесли РВО після операції типу Гартмана, знижена частота післяопераційних ускладнень із 9,8±2,8% до 4,3±1,8 %, а летальність - з 7,1±2,4 % до 3,4±1,7 %. У хворих із двоствольною і петлевою стомами знижена частота післяопераційних ускладнень з 6,3±2,2% до 3,8±2,2%, а летальність - з 1,6±1,1% до 0,8±0,8%; впроваджено - у лікувальну практику, у навчальний процес; галузь-медицина.
