Сорокіна О. Ю. Органопротекторна інтенсивна терапія при оперативному лікуванні тяжких опіків

Дисертація присвячена проблемі покращення результатів лікування хворих з опіками різного ступеня тяжкості. Обґрунтовані способи і методи періопераційної органопротекторної інтенсивної терапії у гострому періоді опікової хвороби. Виявлено кореляційний взаємозв’язок між перебігом гострого періоду опікової хвороби, динамікою клініко-лабораторних показників, маркерами запальної та протизапальної відповіді, рівнем кортизолу крові. Доведено, що зміни IL-1?, TNF? і IL-18 у плазмі крові залежать від площі й глибини опіку та характеру адаптаційних реакцій. Виявлено формування на 3-5 добу ОХ “відносної” наднирникової недостатності, яка пов’язана з тяжкістю термічного ураження та з раннім хірургічним лікуванням глибоких опіків. Виявлено, що значимість інфузійної терапії кристалоїдами зменшується по мірі збільшення площі загального та глибокого опіку, а вплив комбінованої інфузійної терапії у 1,5-2,5 рази перевищує значимість інфузії кристалоїдів при тяжкій і вкрай тяжкій ОХ. Це дозволяє на 1 добу ОХ знизити майже у 2,5 рази об’єм інфузійної терапії проти розрахованого за формулою Паркланда. Розроблений та обґрунтований диференційований підхід до проведення органопротекторної гемодинамічної підтримки у стадії опікового шоку дозволяє знизити терміни передопераційної підготовки у пацієнтів з тяжкою термічною травмою.