Гнатюк Л. П. Мовна свідомість і мовна практика Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції

Дисертаційну працю присвячено реконструкції мовної свідомості відомого українського філософа XVIII ст. Григорія Сковороди та його мовній практиці в контексті мовної свідомості староукраїнського суспільства та староукраїнської літературно-писемної традиції кінця XVI - XVIII ст. із проекцією на окремі процеси і явища нової української літературної мови. На основі найновіших здобутків когнітології, лінгвокультурології, концептології здійснено цілісну реконструкцію мовної свідомості Г. Сковороди та сучасного йому староукраїнського суспільства; розроблено метод реконструкції староукраїнської мовної свідомості, що визначала характер тогочасної мовної практики; вироблено критерії оцінювання "українськості"/ "неукраїнськості" тих явищ історії української літературної мови, які з позицій сучасної мовної свідомості сприймаються неоднозначно; на основі опрацювання всіх відомих текстів філософа, значну частину яких звірено за автографами, та пам'яток староукраїнської літературної мови запропоновано нову інтерпретацію фонетичних, орфографічних, лексичних і граматичних мовних явищ, зафіксованих у текстах філософа; доведено, що мова Г. Сковороди становила цілісну систему, у якій поєднувалися різні з походження елементи, функціонально тотожні для мовної свідомості українця досліджуваної доби; водночас показано здатність мислителя переходити на інший мовно-культурний код; поглиблено уявлення про процеси розвитку старої української літературної мови та її співвідношення з новою українською літературною мовою; простежено зв'язок вербалізованих філософських концептів мислителя зі староукраїнською бароковою традицією на рівні словотворення, звукопису, мовної гри, фігур і тропів.