Об'єкт: процес формування кульшового суглоба у дітей з уродженим вивихом та підвивихом стегна (після лікування). Мета: хірургічна профілактика та удосконалення методів лікування рецидивів уродженого вивиху та підвивиху стегна у дітей. Методи: клінічні, методи променевої діагностики (ультрасонографія, рентгенологічні, рентгенівська комп'ютерна томографія), біомеханічні, електроміографічні, біохімічні, морфологічні, статистичні методи досліджень, математична модель кульшового суглоба (метод кінцевих елементів), метод концептуально-логічного моделювання. Розроблено концептуальну модель "кульшовий суглоб" з урахуванням особливостей дитячого організму та модель розвитку суглоба після хірургічного лікування уродженого вивиху стегна у дітей. Уперше проведено визначення напружено-деформованого стану компонентів кульшового суглоба у випадку рецидиву уродженого вивиху та підвивиху стегна, розрахунок м'язових зусиль до та після усунення вивиху стегна з моделюванням різних видів хірургічних втручань. Уперше описано та досліджено зміни сагітального хребтово-тазового балансу у випадку уродженого вивиху стегна у дітей. Визначено синдроми, які призводять до розвинення рецидиву підвивиху та вивиху стегна у дітей, а саме: синдром внутрішньосуглобової перешкоди до центрації головки стегнової кістки; синдром м'якотканинної невідповідності кульшового суглоба; синдром об'ємної невідповідності головки стегнової кістки та кульшової западини; синдроми аномалій будови проксимального відділу стегнової кістки у фронтальній та сагітальній площині; синдром багатоплощинної деформації проксимального відділу стегнової кістки; синдром недорозвинення кульшової западини; синдром руйнування та реактивних змін у кульшовому суглобі. На підставі інтеграції отриманих даних побудовано та впроваджено в практику охорони здоров'я алгоритмовану систему лікувально-діагностичної тактики у випадку рецидиву уродженого вивиху та підвивиху стегна залежно від індивідуальних вікових та анатомо-функціональних змін в організмі дитини, що дозволило отримати 85,15 % випадків хороших і задовільних результатів у дітей до 6 років та 78,42 % у віці від 6 до 18 років. Результати дослідження впроваджено в клінічну практику Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України", НДІ травматології та ортопедії Донецького Національного медичного університету ім. М. Горького, КУ "Харківська областна травматологічна лікарня", КУ "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня", Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу "Областна травматологічна лікарня" м.Донецька, КУ "Міська клінічна лікарня №11" м. Одеси, КУ "Сумська обласна клінічна лікарня", Міської клінічної лікарні №6 швидкої медичної допомоги м. Сімферополя, Одеської обласної дитячої клінічної лікарні МОЗ України та в учбовий процес профільних кафедр Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України, ДВНС "Ужгородський національний університет". Травматологія та ортопедія.
