Об'єкт: деформація стінок хребтового каналу та її вплив на стан вмісту хребтового каналу. Мета: оптимізувати лікування поперекового спінального стенозу на підставі розробки системи ранньої діагностики та прогнозування перебігу і результатів лікування захворювання. Методи: ортопедичне, неврологічне обстеження; рентгенологічні (рентгенометричні) дослідження, магнітно-резонансна томографія; лабораторні методи діагностики (головні маркери біохімічних показників сполучної тканини, стан ліпідного обміну та рівня перекисного окиснення ліпідів); електроміографія; оціночні шкали - візуальна аналогова (ВАШ), кількісної оцінки тяжкості неврологічних порушень (Z), загальної тяжкості дисабілітації (Oswestri), Японської ортопедичної асоціації, ASIA, Опитувальник загального здоров'я (GHQ-28), Мак-Гиловський больовий опитувальник, опитувальник Бека; індекс активності повсякденного життя Бартела; статистичні (непараметричні та параметричні), кореляційний аналіз за Спірманом, лінійний дискримінантний аналіз, метод ConsistencySubsetEval з використанням пошукових методів BestFirst, GeneticSearch, GreedyStepwise, метод InfoGainAttributeEval з використанням пошукового методу Ranker. Створена система прогнозування перебігу та результатів лікування поперекового спінального стенозу - експертна система "Predictor" - дозволяє прогнозувати варіанти перебігу та результат лікування захворювання і сприяє формуванню нових коректних уявлень про перебіг, маніфестацію і лікувальну тактику у разі зазначеної патології. Створення системи ранньої діагностики поперекового спінального стенозу, оцінка прогностичної значущості факторів ризику виникнення і прогресу неврологічного дефіциту у хворих, формування статистичної системи прогнозування наслідків лікування дозволяють обґрунтувати та розробити раціональні профілактичні заходи, сформувати диференційований підхід до лікування пацієнтів із поперековим спінальним стенозом, що дозволить поліпшити якість життя цієї категорії пацієнтів. Застосування в клінічній практиці розробленої методики прогнозування результатів лікування поперекового спінального стенозу забезпечує лікарів суттєвою інформацією про подальший перебіг захворювання, необхідною для оптимізації стратегії і тактики лікування пацієнтів. На підставі вивчення найближчих і віддалених результатів консервативного та оперативного методів лікування хворих із різними варіантами захворювання, використання статистичних методів оптимізовано принципи вибору оптимальної лікувальної стратегії і тактики, що дозволяє істотно підвищити якість медичної допомоги хворим. Уперше запропонована система ранньої діагностики маніфестації клінічних проявів поперекового спінального стенозу на підставі клінічних, візуалізивних параметрів, результатів електроміографії і лабораторних показників. На підставі вивчення клініко-неврологічних проявів поперекового спінального стенозу вперше описані особливості клінічного перебігу захворювання. Уперше проведено порівняльний аналіз прогностичної значущості факторів ризику виникнення радикуло-каудальних порушень у разі поперекового спінального стенозу з використанням лінійного дискримінантного аналізу. За умов поліморфізму клінічних проявів поперекового спінального стенозу визначено ранні клініко-неврологічні, електроміографічні та магнітно-резонансно-томографічні прояви захворювання, фактори ризику виникнення неврологічного дефіциту. Розроблено і систематизовано якісні і кількісні рентгенологічні і МРТ параметри поперекового спінального стенозу. Визначено роль розмірів хребтового каналу і його вмісту в формуванні неврологічних синдромів та уточнено їх взаємозв'язок. Проведено оцінку характеру перекісного окислення ліпідів та метаболічних порушень сполучної тканини у хворих на поперековий спінальний стеноз. Встановлено субклінічні параметри порушення біоелектричної активності нервово-м'язового апарату у хворих на поперековий спінальний стеноз. Вперше встановлено кореляції візуалізивних параметрів хребтового каналу з параметрами клінічних, біохімічних, електроміографічних показників у пацієнтів із поперековим спінальним стенозом. Вперше розроблено методику прогнозування перебігу та результатів лікування різних варіантів поперекового спінального стенозу. Вперше представлено докази необхідності диференційованого підходу до вибору тактики лікування пацієнтів на поперековий спінальний стеноз. Обґрунтовано оптимальні принципи профілактичних заходів і лікування цієї групи хворих. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну роботу відділення вертебрології Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України", травматологічного відділення Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мєщанінова, Ужгородського клінічного центру нейрохірургії та неврології, травматологічного відділення Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, в лекційний курс кафедри травматології та ортопедії Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри травматології, вертебрології та анестезіології Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри травматології та ортопедії Харківського національного медичного університету, кафедри хірургічних дисциплін ДВНЗ "Ужгородський національний університет". Травматологія та ортопедія.
